Йов 7
1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
| הלא-צבא לאנוש על- (עלי-) ארץ וכימי שכיר ימיו |
2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
| כעבד ישאף-צל וכשכיר יקוה פעלו |
3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
| כן הנחלתי לי ירחי-שוא ולילות עמל מנו-לי |
4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
| אם-שכבתי-- ואמרתי מתי אקום ומדד-ערב ושבעתי נדדים עדי-נשף |
5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
| לבש בשרי רמה וגיש (וגוש) עפר עורי רגע וימאס |
6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
| ימי קלו מני-ארג ויכלו באפס תקוה |
7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
| זכר כי-רוח חיי לא-תשוב עיני לראות טוב |
8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
| לא-תשורני עין ראי עיניך בי ואינני |
| כלה ענן וילך כן יורד שאול לא יעלה (Sheol h7585) |
10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
| לא-ישוב עוד לביתו ולא-יכירנו עוד מקמו |
11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
| גם-אני לא אחשך-פי אדברה בצר רוחי אשיחה במר נפשי |
12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
| הים-אני אם-תנין כי-תשים עלי משמר |
13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
| כי-אמרתי תנחמני ערשי ישא בשיחי משכבי |
14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
| וחתתני בחלמות ומחזינות תבעתני |
15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
| ותבחר מחנק נפשי מות מעצמותי |
16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
| מאסתי לא-לעלם אחיה חדל ממני כי-הבל ימי |
17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
| מה-אנוש כי תגדלנו וכי-תשית אליו לבך |
18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
| ותפקדנו לבקרים לרגעים תבחננו |
19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
| כמה לא-תשעה ממני לא-תרפני עד-בלעי רקי |
20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
| חטאתי מה אפעל לך-- נצר האדם למה שמתני למפגע לך ואהיה עלי למשא |
21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
| ומה לא-תשא פשעי-- ותעביר את-עוני כי-עתה לעפר אשכב ושחרתני ואינני |
