Йов 6
1 А Йов відповів та й сказав:
| ויען איוב ויאמר |
2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
| לו--שקול ישקל כעשי והיתי (והותי) במאזנים ישאו-יחד |
3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
| כי-עתה--מחול ימים יכבד על-כן דברי לעו |
4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
| כי חצי שדי עמדי--אשר חמתם שתה רוחי בעותי אלוה יערכוני |
5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
| הינהק-פרא עלי-דשא אם יגעה-שור על-בלילו |
6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
| היאכל תפל מבלי-מלח אם-יש-טעם בריר חלמות |
7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
| מאנה לנגוע נפשי המה כדוי לחמי |
8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
| מי-יתן תבוא שאלתי ותקותי יתן אלוה |
9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
| ויאל אלוה וידכאני יתר ידו ויבצעני |
10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
| ותהי-עוד נחמתי-- ואסלדה בחילה לא יחמול כי-לא כחדתי אמרי קדוש |
11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
| מה-כחי כי-איחל ומה-קצי כי-אאריך נפשי |
12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
| אם-כח אבנים כחי אם-בשרי נחוש |
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
| האם אין עזרתי בי ותשיה נדחה ממני |
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
| למס מרעהו חסד ויראת שדי יעזוב |
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
| אחי בגדו כמו-נחל כאפיק נחלים יעברו |
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
| הקדרים מני-קרח עלימו יתעלם-שלג |
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
| בעת יזרבו נצמתו בחמו נדעכו ממקומם |
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
| ילפתו ארחות דרכם יעלו בתהו ויאבדו |
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
| הביטו ארחות תמא הליכת שבא קוו-למו |
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
| בשו כי-בטח באו עדיה ויחפרו |
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
| כי-עתה הייתם לא תראו חתת ותיראו |
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
| הכי-אמרתי הבו לי ומכחכם שחדו בעדי |
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
| ומלטוני מיד-צר ומיד עריצים תפדוני |
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
| הורוני ואני אחריש ומה-שגיתי הבינו לי |
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
| מה-נמרצו אמרי-ישר ומה-יוכיח הוכח מכם |
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
| הלהוכח מלים תחשבו ולרוח אמרי נואש |
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
| אף-על-יתום תפילו ותכרו על-ריעכם |
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
| ועתה הואילו פנו-בי ועל-פניכם אם-אכזב |
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
| שובו-נא אל-תהי עולה ושבי (ושבו) עוד צדקי-בה |
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
| היש-בלשוני עולה אם-חכי לא-יבין הוות |
