Job 32

1 And his three friends also ceased any longer to answer Job: for Job was righteous before them.

І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

2 Then Elius the son of Barachiel, the Buzite, of the kindred of Ram, of the country of Ausis, was angered: and he was very angry with Job, because he justified himself before the Lord.

І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 And he was also very angry with [his] three friends, because they were not able to return answers to Job, yet set him down for an ungodly man.

Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 But Elius had forborne to give an answer to Job, because they were older than he.

А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

5 And Elius saw that there was no answer in the mouth of the three men; and he was angered in his wrath.

І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

6 And Elius the Buzite the son of Barachiel answered and said, I am younger in age, and you are elder, therefore I kept silence, fearing to declare to you my own knowledge.

І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

7 And I said, It is not time that speaks, though in many years [men] know wisdom:

Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

8 but there is a spirit in mortals; and the inspiration of the Almighty is that which teaches.

Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

9 The long-lived are not wise [as such]; neither do the aged know judgment.

Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

10 Therefore I said, Hear me, and I will tell you what I know.

Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

11 Listen to my words; for I will speak in your hearing, until you shall have tried [the matter] with words:

Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

12 and I shall understand as far as you; and, behold, there was no one of you that answered Job his words in argument,

І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

13 lest you should say, We have found that we have added wisdom to the Lord.

Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

14 And you have commissioned a man to speak such words.

Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 They were afraid, they answered no longer; they gave up their speaking.

Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

16 I waited, (for I had not spoken, ) because they stood still, they answered not.

Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

17 And Elius continued, and said, I will again speak,

Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

18 for I am full of words, for the spirit of my belly destroys me.

Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

19 And my belly is as a skin of sweet wine, bound up [and] ready to burst; or as a brazier's laboring bellows.

Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

20 I will speak, that I may open my lips and relieve myself.

Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

21 For truly I will not be awed because of man, nor indeed will I be confounded before a mortal.

На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

22 For I know not how to respect persons: and if otherwise, even the moths would eat me.

бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!