Job 31
1 I made a covenant with mine eyes, and I will not think upon a virgin.
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 Now what portion has God given from above? and is there an inheritance [given] of the Mighty One from the highest?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Alas! destruction to the unrighteous, and rejection to them that do iniquity.
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Will he not see my way, and number all my steps?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 But if I had gone with scorners, and if too my foot has hasted to deceit:
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 (for I am weighed in a just balance, and the Lord knows my innocence: )
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 if my foot has turned aside out of the way, or if mine heart has followed mine eye, and if too I have touched gifts with my hands;
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 then let me sow, and let others eat; and let me be uprooted on the earth.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 If my heart has gone forth after another man's wife, and if I laid wait at her doors;
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 then let my wife also please another, and let my children be brought low.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 For the rage of anger is not to be controlled, [in the case] of defiling [another] man's wife.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 For it is a fire burning on every side, and whoever it attacks, it utterly destroys.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 And if too I despised the judgment of my servant or [my] handmaid, when they pleaded with me;
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 what then shall I do if the Lord should try me? and if also he should at all visit me, can I make an answer?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Were not they too formed as I also was formed in the womb? yes, we were formed in the same womb.
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 But the helpless missed not whatever need they had, and I did not cause the eye of the widow to fail.
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 And if too I ate my morsel alone, and did not impart [of it] to the orphan;
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 (for I nourished [them] as a father from my youth and guided [them] from my mother's womb.)
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 And if too I overlooked the naked as he was perishing, and did not clothe him;
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 and if the poor did not bless me, and their shoulders were [not] warmed with the fleece of my lambs;
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 if I lifted my hand against an orphan, trusting that my strength was far superior [to his]:
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 let them my shoulder start from the blade-bone, and my arm be crushed off from the elbow.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 For the fear of the Lord constrained me, and I can’t bear up by reason of his burden.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 If I made gold my treasure, and if too I trusted the precious stone;
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 and if too I rejoiced when my wealth was abundant, and if too I laid my hand on innumerable [treasures]:
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 (do we not see the shining sun eclipsed, and the moon waning? for they have not [power to continue]: )
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 and if my heart was secretly deceived, and if I have laid my hand upon my mouth and kissed it:
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 let this also then be reckoned to me as the greatest iniquity: for I [should] have lied against the Lord Most High.
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 And if too I was glad at the fall of mine enemies, and mine heart said, Aha!
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 let then mine ear hear my curse, and let me be a byword among my people in my affliction.
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 And if too my handmaids have often said, Oh that we might be satisfied with his flesh; (whereas I was very kind:
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 for the stranger did not lodge without, and my door was opened to every one that came: )
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 or if too having sinned unintentionally, I hid my sin;
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 (for I did not stand in awe of a great multitude, so as not to declare boldly before them: ) and if too I permitted a poor man to go out of my door with an empty bosom:
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 (Oh that I had a hearer, ) and if I had not feared the hand of the Lord; and [as to] the written charge which I had against any one,
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 I would place [it] as a chaplet on my shoulders, and read it.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 And if I did not read it and return it, having taken nothing from the debtor:
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 If at any time the land groaned against me, and if its furrows mourned together;
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 and if I ate its strength alone without price, and if I too grieved the heart of the owner of the soil, by taking [anything] from [him]:
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 then let the nettle come up to me instead of wheat, and a bramble instead of barley. And Job ceased speaking.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
