Псалми 89

1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!

Роздуми Етана-езрахітянина. Про милість Господа повіки співатиму, з роду в рід звіщатиму Його вірність.

2 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.

Кажу-бо я: навіки поставлена милість, на небесах утверджена Твоя вірність.

3 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:

«Уклав Я Завіт Свій з обраним Моїм, поклявся Я Давидові, рабу Своєму:

4 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! (Се́ла)

навіки утверджу насіння Твоє, із роду в рід [непохитно] поставлю престол твій». (Села)

5 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,

І небеса прославлять чудеса Твої, Господи, Твою вірність – на зібранні святих.

6 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?

Бо хто на хмарах може стати в один ряд із Господом? Хто серед синів Божих міг би бути подібним до Господа?

7 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!

Бог трепетно вшанований на великій раді святих і грізний серед усіх, хто Його оточує.

8 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!

Господи, Боже Воїнств, хто такий могутній, як Ти? Вірність Твоя – навколо Тебе.

9 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.

Ти пануєш над розбурханим морем; коли здіймаються хвилі його, Ти втихомирюєш їх.

10 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.

Ти вразив Раава, немов убитого в бою; Своїм раменом міцним Ти розсіяв ворогів Своїх.

11 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!

Твої небеса і земля Твоя; Ти заснував всесвіт і все, що наповнює його.

12 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.

Ти створив північ і південь; гори Тавор і Хермон веселяться іменем Твоїм.

13 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!

Рамено Твоє могутнє, рука Твоя міцна, піднесена правиця Твоя.

14 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!

Правда й справедливість – основа Твого престолу, милість та істина йдуть перед Твоїм обличчям.

15 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!

Блаженний народ, що знає звук сурми – у світлі Твого обличчя, Господи, вони ходять.

16 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,

Іменем Твоїм веселяться цілий день і праведністю Твоєю підносяться.

17 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,

Бо окраса їхньої міці – Ти, і завдяки прихильності Твоїй наш ріг піднесеться.

18 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!

Адже від Господа – щит наш, і від Святого Ізраїлевого – цар наш.

19 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:

Колись промовляв Ти у видінні вірним Своїм, кажучи: «Я подав допомогу воїну, підніс обраного з народу.

20 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,

Я знайшов Давида, раба Мого, олією святою помазав його.

21 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!

Рука Моя підтримає його, рамено Моє зміцнить його.

22 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,

Не здолає його ворог, і син беззаконня не буде його гнітити.

23 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!

Пошматую перед ним усіх ворогів його й розіб’ю ненависників його.

24 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —

Вірність і милість Моя з ним, і в ім’я Моє піднесеться ріг його.

25 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.

Покладу його руку на море, а його правицю – на ріки.

26 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“

Він буде кликати Мене: „Ти – мій Батько, мій Бог і скеля мого спасіння!“

27 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.

Я зроблю його первістком, вищим від усіх царів землі.

28 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,

Повіки берегтиму милість Мою до нього, і Завіт Мій з ним буде непорушним.

29 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!

Продовжу насіння його навіки, і престол його – як дні неба.

30 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,

Якщо ж залишать нащадки його Закон Мій і не будуть ходити за Моїми законами правосуддя,

31 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,

якщо статутами Моїми знехтують і заповідей Моїх дотримуватися не будуть,

32 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!

то Я жезлом покараю беззаконня їхні й ударами – їхні гріхи.

33 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,

Але милості Моєї не відійму від нього й не зраджу вірності Моєї.

34 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!

Не збезчещу Завіт Мій і того, що вийшло із вуст Моїх, не зміню.

35 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:

Одного разу заприсягнув Я святістю Моєю, як же [тепер] скажу Я неправду Давидові?

36 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,

Насіння його повік перебуватиме, і престол його, як сонце, переді Мною,

37 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. (Се́ла)

як той місяць – свідок вірний на хмарах – навіки утверджений». (Села)

38 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —

Але Ти знехтував, відкинув, розгнівався на Свого помазанця.

39 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,

Ти зневажив Завіт із рабом Своїм, кинув на землю вінець його.

40 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!

Ти зруйнував усі огорожі його, перетворив фортеці його на руїну.

41 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.

Грабують його всі, хто проходить дорогою; він став ганьбою для сусідів своїх.

42 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,

Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх його ворогів.

43 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.

Ти повернув назад вістря його меча й не підтримав його на війні.

44 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,

Ти поклав край його величі й престол його кинув на землю.

45 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! (Се́ла)

Ти скоротив дні юності його, вкрив його соромом. (Села)

46 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

Доки, Господи, ховатися будеш? Чи назавжди? [Доки] палатиме, як вогонь, гнів Твій?

47 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?

Згадай, яке швидкоплинне життя моє! Для якого марного [життя] Ти створив усіх синів людських!

48 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? (Се́ла) (Sheol h7585)

Чи може хто жити й не побачити смерті? Чи може хто врятувати душу свою від царства мертвих? (Села) (Sheol h7585)

49 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?

Де ж милість Твоя, яку раніше Ти з’являв, Володарю, про яку присягався Давидові вірністю Своєю?

50 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,

Згадай, Володарю, ганьбу рабів Твоїх, яку я терплю в нутрі моєму від численних народів,

51 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!

як безчестять вороги Твої, Господи, як неславлять сліди помазанця Твого.

52 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!

Благословенний Господь повіки!