Від Марка 14
1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.
And two days after was the passover, and the feast of unleavened bread; and the chief priests and the scribes sought how they might seize him by craft, and put him to death.
2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.
For they said, Not at the feast, lest there be an uproar among the people.
3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
And when he was at Bethany, in the house of Simon the leper, as he was reclining at table, there came a woman having an alabaster bottle of ointment of pure spikenard, very precious; and breaking the bottle, she poured it on his head.
4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?
And there were some that were much displeased, [[and said]] among themselves, Why is this waste of the ointment made?
5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.
For this ointment might have been sold for more than three hundred denaries, and given to the poor. And they chid her harshly.
6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
But Jesus said, Let her alone; why do ye trouble her? A good deed hath she done for me.
7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.
For the poor ye have always with you, and whenever ye will, ye can do good to them; but me ye have not always.
8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.
She hath done what she could; she hath anointed my body beforehand for its burial.
9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“
And truly do I say to you, Wherever the glad tidings shall be published throughout the whole world, this too which she hath done will be told for a memorial of her.
10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
And Judas Iscariot, one of the twelve, went to the chief priests, that he might deliver him up to them.
11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.
And they when they heard it were glad, and promised to give him money. And he sought a good opportunity to deliver him up.
12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“
And on the first day of the feast of unleavened bread, when they used to kill the passover, his disciples say to him, Where wilt thou that we go and make ready for thee to eat the passover?
13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.
And he sendeth forth two of his disciples, and saith to them, Go into the city, and there will meet you a man bearing a pitcher of water; follow him;
14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“
and wherever he goeth in, say to the master of the house, The Teacher saith, Where is my guest-chamber, where I may eat the passover with my disciples?
15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.
And he will show you a large upper room furnished and prepared; and there make ready for us.
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.
And the disciples went forth, and came into the city, and found as he had told them; and they made ready the passover.
17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.
And when it was evening, he cometh with the twelve.
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.
And as they were reclining at table and eating, Jesus said, Truly do I say to you, that one of you will betray me, —one that is eating with me.
19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“
They began to be sorrowful, and to say to him one by one, Is it I?
20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.
And he said to them, It is one of the twelve, one that is dipping with me in the dish.
21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“
For the Son of man indeed goeth away, as it hath been written concerning him; but woe to that man by whom the Son of man is betrayed! Well were it for that man if he had not been born.
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“
And as they were eating, he took a loaf, and blessed, and broke it, and gave it to them, and said, Take; this is my body.
23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.
And he took a cup, and having given thanks, gave it to them; and they all drank of it.
24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.
And he said to them, This is my blood of the covenant, which is shed for many.
25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“
Truly do I say to you, I shall not drink hereafter of the fruit of the vine, until that day when I drink it new in the kingdom of God.
26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.
And having sung a hymn, they went out to the Mount of Olives.
27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“
And Jesus saith to them, Ye will all fall away from me; for it is written, “I will smite the shepherd, and the sheep will be scattered.”
28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
But after I have risen, I will go before you into Galilee.
29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“
But Peter said to him, Even if all shall fall away, yet will not I.
30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“
And Jesus saith to him, Truly do I say to thee, that even thou, to-day, on this night, before a cock crow twice, wilt thrice deny me.
31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“Так же само сказали й усі.
But he spoke the more vehemently: If I must die with thee, I will not deny thee. And so also said they all.
32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.
And they come to a place called Gethsemane; and he saith to his disciples, Sit here, while I pray.
33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.
And he taketh with him Peter and James and John; and began to be in great consternation and anguish.
34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“
And he saith to them, My soul is exceedingly sorrowful, even to death; remain here and watch.
35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
And going on a little farther, he fell on the ground, and prayed that, if it was possible, the hour might pass from him.
36 І благав Він: „Авва -Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.
And he said, Abba, Father, all things are possible to thee! take away this cup from me. But not what I will, but what thou wilt.
37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?
And he cometh and findeth them sleeping; and he saith to Peter, Simon, sleepest thou? Couldst not thou watch one hour?
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“
Watch, and pray that ye enter not into temptation; the spirit indeed is willing, but the flesh is weak.
39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.
And again he went away and prayed, saying the same words.
40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.
And returning, he found them again sleeping, for their eyes were heavy; and they knew not what to answer him.
41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
And he cometh the third time, and saith to them, Sleep on, and take your rest! It is enough! the hour is come: lo! the Son of man is delivered up into the hands of sinners.
42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.
Rise, let us be going; lo! he that delivereth me up is at hand.
43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.
And immediately, while he was yet speaking, cometh Judas Iscariot, one of the twelve, and with him a multitude with swords and clubs, from the chief priests and the scribes and elders.
44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.
And his betrayer had given them a signal, saying, Whomever I shall kiss, he is the man; seize him, and lead him away securely.
45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“І поцілував Його.
And on coming he immediately went up to him, and said, Rabbi! and kissed him.
46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.
And they laid hands on him and seized him.
47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.
And one of those who stood by drew his sword, and smote the servant of the high-priest, and cut off his ear.
48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.
And Jesus answering said to them, Ye have come out as against a robber, with swords and clubs, to take me.
49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.
I was daily with you in the temple, teaching, and ye did not lay hands on me; but [[thus it is]], that the Scriptures may be fulfilled.
50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.
And all forsook him and fled.
51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.
And there followed him a certain young man having a linen cloth wrapped round his naked body; and they laid hold of him.
52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.
And he left the linen cloth behind, and fled naked.
53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
And they led Jesus away to the high-priest; and all the chief priests and the elders and the scribes come together.
54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
And Peter followed him afar off, even into the court of the palace of the high-priest, and was sitting with the officers, and warming himself at the fire.
55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.
And the chief priests and the whole council sought for testimony against Jesus in order to put him to death; and they found none.
56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.
For many bore false witness against him, but their testimonies did not agree together.
57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:
And some stood up and bore false witness against him, saying,
58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.
We heard him say, I will destroy this temple that is made with hands, and in three days I will build another not made with hands.
59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.
And not even so did their testimony agree.
60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“
And the high-priest stood up in the midst, and asked Jesus, saying, Dost thou make no answer to what these men testify against thee?
61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“
But he was silent, and answered nothing. Again the high-priest asked him, and saith to him, Art thou the Christ, the Son of the Blessed?
62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
And Jesus said, I am; and ye will see the Son of man sitting on the right hand of Power, and coming with the clouds of heaven.
63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?
Then the high-priest rent his garments, and said, What further need have we of witnesses?
64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.
Ye have heard the blasphemy; what think ye? And they all condemned him as deserving the punishment of death.
65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“Служба теж Його била по що́ках.
And some began to spit on him, and to cover his face and buffet him, and say to him, Prophesy! And the officers, with blows, took him in charge.
66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,
And as Peter was below in the court, there cometh one of the maid-servants of the high-priest;
67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“
and seeing Peter warming himself, she looked at him and said, Thou too wast with the Nazarene, Jesus.
68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень.
But he denied, saying, I do not know nor understand what thou sayest. And he went out into the fore-court; and a cock crew.
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“
And the maid-servant, seeing him, began again to say to those who were standing by, This is one of them.
70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.
And he denied it again. And shortly after, those who were standing by said again to Peter, Surely thou art one of them; for thou art a Galilaean.
71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“
But he began to curse and to swear, saying, I know not this man of whom ye speak.
72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
And immediately a cock crew a second time. And Peter called to mind the word that Jesus had said to him, Before a cock crows twice, thou wilt thrice deny me. And when he thought thereon, he wept.
