Від Івана 3
1 Був один чоловік із фарисеїв Никоди́м на ім'я́, начальник юдейський.
Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський.
2 Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: „Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, — бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде“.
Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним.
3 Ісус відповів і до нього сказав: „Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли хто не наро́диться згори́, то не може побачити Божого Царства“.
Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.
4 Никоди́м Йому каже: „Як може люди́на родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утро́би своїй матері зно́ву й родитись?“
Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись?
5 Ісус відповів: „Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли хто не ро́диться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.
Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже.
6 Що вродилося з тіла — є тіло, що ж уродилося з Духа — є Дух.
Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух.
7 Не дивуйся тому́, що сказав Я тобі: Вам необхі́дно родитись згори́.
Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш.
8 Вітер віє, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля́ він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа наро́джений“.
Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа.
9 Відповів Никоди́м і до Нього сказав: „Як це статися може?“
Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись:
10 Ісус відповів і до нього сказав: „Ти — учитель ізра́їльський, — то чи ж цього не знаєш?
Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш?
11 Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а сві́дчимо про те, що́ ми бачили, але сві́дчення нашого ви не приймаєте.
Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкуємо; а свідкування нашого не приймаєте.
12 Коли Я говорив вам про зе́мне, та не вірите ви, то я́к же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне?
Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, - як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?
13 І не схо́див на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, — Людський Син, що на небі.
І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі.
14 І, як Мойсей підні́с змі́я в пустині, так мусить піднесений бути й Син Лю́дський,
І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустині, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,
щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічне. (aiōnios g166)
16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Одноро́дженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. (aiōnios g166)
Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне. (aiōnios g166)
17 Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засуди́в, але щоб через Нього світ спасся.
Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.
18 Хто вірує в Нього, не буде засу́джений; хто ж не вірує, — той вже засуджений, що не повірив в Ім'я́ Одноро́дженого Сина Божого.
Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.
19 Суд же такий, що світло на світ прибуло́, люди ж те́мряву більш полюбили, як світло, — лихі бо були́ їхні вчинки!
Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки.
20 Бо кожен, хто робить лихе, нена́видить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.
Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла щоб не зганено вчинків його.
21 А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони“.
Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки бо в Бозї роблені.
22 По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив.
Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив.
23 А Іван теж христив в Ено́ні побли́зу Сали́му, бо було там багато води; і прихо́дили люди й христились,
Хрестив же й Йоан у Єноні поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились.
24 бо Іван до в'язниці не був ще поса́джений.
Ще бо не вкинуто в темницю Йоана.
25 І зчинилось змага́ння Іванових учнів з юдеями — про очи́щення.
Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очишеннє.
26 І прийшли до Івана вони та й сказали йому: „Учителю, Той, Хто був із тобою по то́й бік Йорда́ну, про Якого ти свідчив, — ото христить і Він, і до Нього всі йдуть“.
І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него.
27 Іван відповів і сказав: „Люди́на нічого приймати не може, як їй з неба не дасться.
Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нічого, коли не буде дано йому з неба.
28 Ви самі мені свідчите, що я говорив: я — не Христос, але по́сланий я перед Ним.
Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним.
29 Хто має заручену, той молодий. А дружко́ молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!
Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась.
30 Він має рости, я ж — малі́ти.
Той мусить рости, я ж малїти.
31 Хто зве́рху приходить, — Той над усіма́. Хто походить із землі, то той зе́мний, і говорить по-зе́мному. Хто приходить із неба, Той над усіма́,
Хто звиш гряде, той. над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма.
32 і що бачив і чув, те Він свідчить, — та свідо́цтва Його не приймає ніхто.
І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і свідкування Його нїхто не приймає.
33 Хто ж прийняв свідо́цтво Його, той стверди́в тим, що Бог правдивий.
Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий.
34 Бо Кого Бог послав, Той Божі слова́ промовляє, — бо Духа дає Бог без міри.
Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа.
35 Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.
Отець любить Сина, і все дав у руки Йому.
