Від Івана 2
1 А третього дня весі́лля справляли в Кані́ Галілейській, і була там Ісусова мати.
А третього дня було весїллє в Кані Галилейській; і була мати Ісусова там;
2 На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його.
запрошено ж і Ісуса, й учеників Його на весїллє.
3 Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: „Не мають вина!“
І, як не ставало вина, каже мати Ісусова до Него: Вина не мають.
4 Ісус же відказує їй: „Що тобі, жо́но, до Мене? Не прийшла ще година Моя!“
Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя.
5 А мати Його до слуг каже: „Зробіть усе те, що́ Він вам скаже!“
Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть.
6 Було тут шість камінних посу́дин на воду, що стояли для очи́щення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали.
Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три.
7 Ісус каже до слуг: „Напо́вніть водою посу́дини“. І їх поналива́ли вще́рть.
Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх.
8 І Він каже до них: „Тепер зачерпні́ть, і занесіть до весільного ста́рости“. І занесли.
І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли.
9 Як весільний же ста́роста скуштува́в воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, — знали ж слу́ги, що води наливали, — то староста кличе тоді молодо́го
Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста,
10 та й каже йому: „Кожна люди́на подає перше добре вино, а як понапива́ються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг“.
і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досі.
11 Такий поча́ток чудам зробив Ісус у Кані́ Галілейській, — і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.
Сей почин ознак вробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його.
12 Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернау́му, і там перебули небагато днів.
Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днів.
13 А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус.
А була близько пасха у Жидів, і пійшов у Єрусалим Ісус,
14 І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міня́льники.
і знайшов у церкві продаючих воли, й вівці, і голуби, й міняльників сидячих.
15 І, зробивши бича́ з мотузкі́в, Він вигнав із храму всіх, — вівці й воли, а міня́льникам гроші розси́пав, і попереверта́в їм столи́.
І, зробивши джгута [скрутля, плетїнку] з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівці й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав;
16 І сказав продавця́м голубів: „Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торго́вого!
а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсіля; не робіть дому Отця мого домом торговим.
17 Тоді учні Його згадали, що написано: „Ревність до дому Твого з'їдає Мене!“
Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого з'їла мене.
18 І обізва́лись юдеї й сказали Йому: „Яке нам знаме́но покажеш, що Ти можеш робити таке?“
Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш?
19 Ісус відповів і промовив до них: „Зруйнуйте цей храм, — і за три дні Я поставлю його!“
Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три дні підніму вам її.
20 Відказали ж юдеї: „Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три́ дні поставиш його?“
Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її?
21 А Він говорив про храм тіла Свого.
Він же глаголав про церкву тіла свого.
22 Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писа́ння та в слово, що сказав був Ісус.
Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус.
23 А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Йме́ння, побачивши чуда Його, що чинив.
Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив.
24 Але Сам Ісус їм не звіря́вся, бо Сам знав усіх,
Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх:
25 і потреби не мав, щоб хто сві́дчив Йому про люди́ну, — бо знав Сам, що в люди́ні було.
бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.
