Йов 30

1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.

但如今，比我年少的人戏笑我； 其人之父我曾藐视， 不肯安在看守我羊群的狗中。

2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!

他们壮年的气力既已衰败， 其手之力与我何益呢？

3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

他们因穷乏饥饿，身体枯瘦， 在荒废凄凉的幽暗中啃干燥之地，

4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.

在草丛之中采咸草， 罗腾的根为他们的食物。

5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,

他们从人中被赶出； 人追喊他们如贼一般，

6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,

以致他们住在荒谷之间， 在地洞和岩穴中；

7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —

在草丛中叫唤， 在荆棘下聚集。

8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!

这都是愚顽下贱人的儿女； 他们被鞭打，赶出境外。

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.

现在这些人以我为歌曲， 以我为笑谈。

10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,

他们厌恶我，躲在旁边站着， 不住地吐唾沫在我脸上。

11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.

松开他们的绳索苦待我， 在我面前脱去辔头。

12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.

这等下流人在我右边起来， 推开我的脚，筑成战路来攻击我。

13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —

这些无人帮助的， 毁坏我的道，加增我的灾。

14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.

他们来如同闯进大破口， 在毁坏之间滚在我身上。

15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

惊恐临到我， 驱逐我的尊荣如风； 我的福禄如云过去。

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

现在我心极其悲伤； 困苦的日子将我抓住。

17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.

夜间，我里面的骨头刺我， 疼痛不止，好像啃我。

18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.

因 神的大力，我的外衣污秽不堪， 又如里衣的领子将我缠住。

19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.

神把我扔在淤泥中， 我就像尘土和炉灰一般。

20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.

主啊，我呼求你，你不应允我； 我站起来，你就定睛看我。

21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.

你向我变心，待我残忍， 又用大能追逼我，

22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!

把我提在风中，使我驾风而行， 又使我消灭在烈风中。

23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.

我知道要使我临到死地， 到那为众生所定的阴宅。

24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?

然而，人仆倒岂不伸手？ 遇灾难岂不求救呢？

25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

人遭难，我岂不为他哭泣呢？ 人穷乏，我岂不为他忧愁呢？

26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.

我仰望得好处，灾祸就到了； 我等待光明，黑暗便来了。

27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,

我心里烦扰不安， 困苦的日子临到我身。

28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.

我没有日光就哀哭行去 ； 我在会中站着求救。

29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,

我与野狗为弟兄， 与鸵鸟为同伴。

30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.

我的皮肤黑而脱落； 我的骨头因热烧焦。

31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.

所以，我的琴音变为悲音； 我的箫声变为哭声。