До євреїв 5
1 Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служі́ння Богові, щоб прино́сити да́ри та жертви за гріхи,
Всякий бо архиєрей, із людей узятий, для людей поставляєть ся на служеннє у тому, що Боже, щоб приносив дари і жертви за гріхи,
2 і щоб міг співчува́ти недосві́дченим та заблу́дженим, бо й сам він пере́йнятий слабістю.
котрий би міг болїти серцем за нетямущих і заблуджених, бо й сам обложений немощею,
3 І тому́ він повинен як за людей, так само й за себе само́го прино́сити жертви за гріхи.
і ради того мусить, як за людей, так за себе приносити за гріхи.
4 А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Ааро́н.
І нїхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, яко ж і Аарон.
5 Так і Христос, — не Сам Він просла́вив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: „Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породи́в“.
Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреем, а Тот, хто глаголав до Нього: "Син мій єси Ти, я сьогоднї породив Тебе."
Яко ж і инде глаголе: "Ти єси священик по вік по чину Мелхиседековому." (aiōn g165)
7 Він за днів тіла Свого з голосі́нням великим та слізьми́ приніс був блага́ння й молитви до Того, Хто від смерти Його міг спасти, — і був вислуханий за побожність Свою.
Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзмп, і почуто Його за страх (Його перед Богом).
8 І хоч Сином Він був, проте́ навчився по́слуху з того, що вистраждав був.
Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів,
9 А вдоскона́лившися, Він для всіх, хто слухня́ний Йому, спричини́вся для вічного спасі́ння, (aiōnios g166)
і, звершившись, ставсь усїм, що слухають Його, причиною спасення вічнього, (aiōnios g166)
10 і від Бога був на́званий Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим.
і названий від Бога архиєреєм по чину Мелхиседековому.
11 Про це нам би треба багато казати, та ви́словити важко його, бо нездібні ви стали, щоб слухати.
Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити; тому що ви немочні стали слухом:
12 Ви бо за віком повинні б бути вчителя́ми, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших поча́тків Божого Сло́ва. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не стра́ва тверда́.
Бо коди вам годилось би бути учителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено первих початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не кріпкої пищі.
13 Бо хто молока вживає, той недосві́дчений у слові праведности, — бо він немовля́.
Усякий бо, що вживав (саме) молоко, (ще) несьвідомий у слові правди, бо він малолїток.
14 А страва тверда́ — для дорослих, що мають чуття, при́вчені звичкою розрізняти добро й зло.
Звершеним же тверда пища, маючим чувства вправлені довгою наукою до розсуджування добра і зла.
