До євреїв 3
1 Отож, святі брати́, учасники небесного покли́кання, уважайте на Апо́стола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,
Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.
2 що вірний Тому́, Хто настанови́в Його, як був і Мойсей у всім домі Його,
Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:
3 бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівни́чий має більшу честь, аніж дім.
більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь мав, нїж будинок, той, хто вбудував його.
4 Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, — то Бог.
Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.
5 І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було́.
І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;
6 Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його — ми, коли тільки відвагу й похвалу́ надії доде́ржимо певними аж до кінця.
Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.
7 Тому́ то, як каже Дух Святий: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте,
Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,
8 не робіть затверді́лими ваших серде́ць, як під час наріка́нь, за дня випробо́вування на пустині,
не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї,
9 де Мене випробо́вували отці ваші, Мене випробо́вували, і бачили працю Мою сорок років.
де спокутували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й виділи дїла мої сорок років.
10 Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блу́дять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,
За се прогнівивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;
11 тому́ Я присягнув у гніві Своїм, що вони до Мого́ відпочинку не вві́йдуть“!
так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.
12 Стережіться, брати́, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!
Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.
13 Але кожного дня заохочуйте один о́дного, доки зветься „Сьогодні“, щоб запеклим не став котри́й з вас через підступ гріха.
А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.
14 Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затри́маємо певним аж до кінця,
Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.
15 аж поки говориться: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших серде́ць, як під час наріка́нь“!
Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню".
16 Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?
Деякі бо, чувши, прогнівали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.
17 На ко́го ж Він „гнівався був сорок ро́ків?“Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні „кості в пустині полягли?“
На кого ж Він гнівив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих кости полягли в пустинї?
18 Проти ко́го Він „був присягався, що не вві́йдуть вони до Його відпочинку, „як не проти неслухняних?
Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?
19 І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.
І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.
