1 до коринтян 7

1 А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки.

Now concerning the things of which ye wrote to me: [It is] good for a man not to touch a woman.

2 Але щоб уни́кнути розпусти, нехай кожен муж має дружи́ну свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка.

Nevertheless, [to avoid] lewdness, let every man have his own wife, and let every woman have her own husband.

3 Нехай віддає́ чоловік своїй дружи́ні потрібну любов, так же само й чоловікові дружи́на.

Let the husband render to the wife due benevolence: and likewise also the wife to the husband.

4 Дружи́на не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружи́на.

The wife hath not power of her own body, but the husband: and likewise also the husband hath not power of his own body, but the wife.

5 Не вхиляйтесь одне від о́дного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості́ та молитві, та й схо́дьтеся зно́ву докупи, щоб вас сатана́ не споку́шував вашим нестри́манням.

Defraud ye not one the other, except with consent for a time, that ye may give yourselves to fasting and prayer; and come together again, that Satan may not tempt you for your incontinence.

6 А це говорю́ вам як раду, а не як нака́за.

But I speak this by permission, [and] not as a commandment.

7 Бо хо́чу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, — один так, інший так.

For I would that all men were as I myself. But every man hath his proper gift from God, one after this manner, and another after that.

8 Говорю́ ж неодруженим і вдо́вам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.

I say therefore to the unmarried and widows, It is good for them if they remain even as I.

9 Коли ж не втри́маються, — нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпаля́тися.

But if they cannot contain, let them marry: for it is better to marry than to burn.

10 А тим, що побрались, наказую не я, а Госпо́дь: Нехай не розлуча́ється дружи́на з своїм чоловіком!

And to the married I command, [yet] not I, but the Lord, Let not the wife depart from [her] husband:

11 А коли ж і розлу́читься, хай зостається незамі́жня, або з чоловіком своїм хай поми́риться, — і не відпускати чоловікові дружи́ни!

But if she shall depart, let her remain unmarried, or be reconciled to [her] husband: and let not the husband put away [his] wife.

12 Іншим же я говорю́, не Госпо́дь: коли який брат має дружи́ну невіруючу, і згідна вона жити з ним, — нехай він не лишає її.

But to the rest I speak, not the Lord, if any brother hath a wife that believeth not, and she is pleased to dwell with him, let him not put her away.

13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, — нехай не лишає його.

And the woman who hath a husband that believeth not, and if he is pleased to dwell with her, let her not leave him.

14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружи́ні, а дружи́на невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були́ б ваші діти, тепер же святі.

For the unbelieving husband is sanctified by the wife, and the unbelieving wife is sanctified by the husband: else were your children unclean; but now are they holy.

15 А як хоче невіруючий розлучи́тися, хай розлу́читься, — не нево́литься брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.

But if the unbelieving departeth, let him depart. A brother or a sister is not under bondage in such [cases]; but God hath called us to peace.

16 Звідки знаєш ти, дружи́но, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружи́ни?

For how knowest thou, O wife, whether thou shalt save [thy] husband? or how knowest thou, O man, whether thou shalt save [thy] wife?

17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призна́чив, як Госпо́дь покликав його. І так усім Церква́м я наказую.

But as God hath distributed to every man, as the Lord hath called every one, so let him walk. And so I ordain in all churches.

18 Хто покликаний був в обрі́занні, — нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрі́занні, — нехай не обрі́зується.

Is any man called being circumcised? let him not become uncircumcised. Is any called in uncircumcision? let him not become circumcised.

19 Обрі́зання ніщо, і ніщо необрі́зання, а важли́ве — дотри́мування Божих заповідей.

Circumcision is nothing, and uncircumcision is nothing, but the keeping of the commandments of God.

20 Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покли́каний був.

Let every man continue in the same calling in which he was called.

21 Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то ви́користай краще це.

Art thou called [being] a servant? care not for it; but if thou mayest be made free, use [it] rather.

22 Бо покликаний в Господі раб — визволе́нець Господній; так само покликаний і визволе́нець — він раб Христа.

For he that is called in the Lord, [being] a servant, is the Lord's free-man: likewise also he that is called, [being] free, is Christ's servant.

23 Ви дорого ку́плені, — тож не ставайте рабами людей!

Ye are bought with a price; be not ye the servants of men.

24 Браття, кожен із вас, в якім стані покли́каний був, хай у тім перед Богом лишається!

Brethren, let every man in the state in which he is called, continue in it with God.

25 Про дівчат же не маю нака́зу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним.

Now concerning virgins, I have no commandment of the Lord: yet I give my judgment as one that hath obtained mercy from the Lord to be faithful.

26 Отож за суча́сного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так.

I suppose therefore that this is good for the present distress, [I say], that [it is] good for a man so to be.

27 Ти зв'язаний з дружи́ною? Не шукай розв'я́зання. Розв'язався від дружи́ни? Не шукай дружи́ни.

Art thou bound to a wife? seek not to be loosed. Art thou loosed from a wife? seek not a wife.

28 А коли ти й оже́нишся, то не згрішив; і як дівчина заміж пі́де, — вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.

But if thou marry, thou hast not sinned: and if a virgin marry, she hath not sinned. Nevertheless, such will have trouble in the flesh; but I spare you.

29 А це, браття, кажу́ я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружи́н, були, як ті, що не мають,

But this I say, brethren, The time [is] short. It remaineth, that both they that have wives, be as though they had none;

30 а хто плаче, — як ті, хто не плаче, а хто тішиться, — як ті, хто не тішиться; і хто купує, — як би не набули́,

And they that weep, as though they wept not; and they that rejoice, as though they rejoiced not; and they that buy, as though they possessed not;

31 а хто цьогосвітнім кори́стується, — як би не кори́стувались, бо минає стан світу цього́.

And they that use this world, as not abusing [it]. For the fashion of this world passeth away.

32 А я хо́чу, щоб ви безклопі́тні були́. Неодру́жений про речі Господні клопо́четься, як догодити Господе́ві,

But I would have you without anxious care. He that is unmarried, is anxious for the things that belong to the Lord, how he may please the Lord:

33 а одру́жений про речі життє́ві клопочеться, як догодити своїй дружи́ні,

But he that is married, is anxious for the things that are of the world, how he may please [his] wife.

34 і він поділений. Незамі́жня ж жінка та дівчина про речі Господні клопо́четься, щоб бути святою і тілом, і духом. А замі́жня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.

There is a difference [also] between a wife and a virgin. The unmarried woman is anxious for the things of the Lord, that she may be holy, both in body and in spirit: but she that is married, is anxious for the things of the world, how she may please [her] husband.

35 А це я кажу́ вам самим на пожиток, а не щоб сильце́ вам накинути, але щоб пристойно й горли́во держались ви Господа.

And this I speak for your own profit; not that I may cast a snare upon you, but for that which is comely, and that ye may attend upon the Lord without distraction.

36 А як ду́має хто про дівчину свою, що со́ромно, як вона переросте́, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, — не згрішить: нехай за́між вихо́дять.

But if any man thinketh that he behaveth himself uncomely towards his virgin, if she hath passed the flower of [her] age, and need so requireth, let him do what he will, he sinneth not: let them marry.

37 А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, вла́ду ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму — берегти свою дівчину, той робить добре.

Nevertheless, he that standeth steadfast in his heart, having no necessity, but hath power over his own will, and hath so decreed in his heart that he will keep his virgin, doeth well.

38 Тому́ й той, хто віддає свою дівчину за́між, добре робить, а хто не віддає — робить краще.

So then he that giveth [her] in marriage doeth well; but he that giveth [her] not in marriage doeth better.

39 Дружи́на зако́ном прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна вихо́дити заміж, за ко́го захоче, аби тільки в Господі.

The wife is bound by the law as long as her husband liveth; but if her husband is dead, she is at liberty to be married to whom she will; only in the Lord.

40 Блаженніша вона, коли так позоста́неться за моєю порадою, бо мірку́ю, що й я маю Божого Духа.

But she is happier if she so remain, after my judgment; and I think also that I have the Spirit of God.