Від Марка 6
1 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.
Puis il partit de là, et vint en son pays; et ses Disciples le suivirent.
2 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
Et le jour du Sabbat étant venu, il se mit à enseigner dans la Synagogue; et beaucoup de ceux qui l'entendaient, étaient dans l'étonnement, et ils disaient: d'où viennent ces choses à celui-ci? et quelle est cette sagesse qui lui est donnée; et que même de tels prodiges se fassent par ses mains?
3 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
Celui-ci n'est-il pas charpentier? fils de Marie, frère de Jacques, et de Joses, et de Jude, et de Simon? et ses sœurs ne sont-elles pas ici parmi nous? et ils étaient scandalisés à cause de lui.
4 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.
Mais Jésus leur dit: un Prophète n'est sans honneur que dans son pays, et parmi ses parents et ceux de sa famille.
5 І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
Et il ne put faire là aucun miracle, sinon qu'il guérit quelque peu de malades, en leur imposant les mains.
6 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
Et il s'étonnait de leur incrédulité, et parcourait les villages d'alentour, en enseignant.
7 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
Alors il appela les douze, et commença à les envoyer deux à deux, et leur donna puissance sur les esprits immondes.
8 і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,
Et il leur commanda de ne rien prendre pour le chemin, qu'un seul bâton, [et de ne porter] ni sac, ni pain, ni monnaie dans leur ceinture;
9 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.
Mais d'être chaussés de souliers, et de ne porter point deux robes.
10 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
Il leur disait aussi: partout où vous entrerez dans une maison, demeurez-y jusqu'à ce que vous partiez de là.
11 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.
Et tous ceux qui ne vous recevront point, et ne vous écouteront point, en partant de là, secouez la poussière de vos pieds, pour être un témoignage contre eux. En vérité je vous dis, que ceux de Sodome et de Gomorrhe seront traités moins rigoureusement au jour du jugement que cette ville-là.
12 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
Etant donc partis, ils prêchèrent qu'on s'amendât.
13 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
Et ils chassèrent plusieurs démons hors [des possédés], et oignirent d'huile plusieurs malades, et les guérirent.
14 І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
Or le Roi Hérode en ouït parler, car le nom [de Jésus] était devenu fort célèbre, et il dit: Ce Jean qui baptisait, est ressuscité des morts; c'est pourquoi la vertu de faire des miracles agit puissamment en lui.
15 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
Les autres disaient: c'est Elie; et les autres disaient: c'est un Prophète, ou comme un des Prophètes.
16 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
Quand donc Hérode eut appris cela, il dit: c'est Jean que j'ai fait décapiter, il est ressuscité des morts.
17 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
Car Hérode avait envoyé prendre Jean, et l'avait fait lier dans une prison, à cause d'Hérodias femme de Philippe son frère, parce qu'il l'avait prise en mariage.
18 Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
Car Jean disait à Hérode: il ne t'est pas permis d'avoir la femme de ton frère.
19 Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.
C'est pourquoi Hérodias lui en voulait, et désirait de le faire mourir, mais elle ne pouvait.
20 Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
Car Hérode craignait Jean, sachant que c'était un homme juste et saint, et il avait du respect pour lui, et lorsqu'il l'avait entendu, il faisait beaucoup de choses [que Jean avait dit de faire], car il l’écoutait volontiers.
21 Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
Mais un jour étant venu à propos, qu'Hérode faisait le festin du jour de sa naissance aux grands Seigneurs, et aux Capitaines, et aux Principaux de la Galilée,
22 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
La fille d'Hérodias y entra, et dansa, et ayant plu à Hérode, et à ceux qui étaient à table avec lui, le Roi dit à la jeune fille: demande-moi ce que tu voudras, et je te le donnerai.
23 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.
Et il lui jura, disant: tout ce que tu me demanderas, je te le donnerai, jusqu'à la moitié de mon Royaume.
24 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
Et elle étant sortie, dit à sa mère: qu'est-ce que je demanderai? Et [sa mère lui] dit: la tête de Jean Baptiste.
25 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.
Puis étant aussitôt rentrée avec empressement vers le Roi, elle lui fit sa demande, en disant: je voudrais qu'incessamment tu me donnasses dans un plat la tête de Jean Baptiste.
26 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.
Et le Roi en fut très marri, mais il ne voulut pas la refuser à cause du serment, et de ceux qui étaient à table avec lui:
27 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.
Et il envoya incontinent un de ses gardes, et lui commanda d'apporter la tête de Jean: [le garde] y alla, et décapita [Jean] dans la prison;
28 І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.
Et apporta sa tête dans un plat, et la donna à la jeune fille, et la jeune fille la donna à sa mère.
29 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.
Ce que les disciples [de Jean] ayant appris, ils vinrent et emportèrent son corps, et le mirent dans un sépulcre.
30 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
Or les Apôtres se rassemblèrent vers Jésus, et lui racontèrent tout ce qu'ils avaient fait, et enseigné.
31 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.
Et il leur dit: venez-vous-en à l'écart dans un lieu retiré, et vous reposez un peu; car il y avait beaucoup de gens qui allaient et qui venaient, de sorte qu'ils n'avaient pas même le loisir de manger.
32 І поплили в пусте місце човном, окроме.
Ils s'en allèrent donc dans une nacelle en un lieu retiré, pour y être en particulier.
33 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
Mais le peuple vit qu'ils s'en allaient, et plusieurs l'ayant reconnu, y accoururent à pied de toutes les villes, et y arrivèrent avant eux, et s'assemblèrent auprès de lui.
34 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.
Et Jésus étant sorti, vit là de grandes troupes, et il fut ému de compassion envers elles, de ce qu'elles étaient comme des brebis qui n'ont point de pasteur; et il se mit à leur enseigner plusieurs choses.
35 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -
Et comme il était déjà tard, ses Disciples s'approchèrent de lui, en disant: ce lieu est désert, et il est déjà tard.
36 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
Donne-leur congé, afin qu'ils s'en aillent aux villages et aux bourgades d'alentour, et qu'ils achètent des pains pour eux; car ils n'ont rien à manger.
37 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
Et il leur répondit, et dit: donnez-leur vous-mêmes à manger. Et ils lui dirent: irions-nous acheter pour deux cents deniers de pain, afin de leur donner à manger?
38 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.
Et il leur dit: combien avez-vous de pains? allez et regardez. Et après l'avoir su, ils dirent: cinq, et deux poissons.
39 І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,
Alors il leur commanda de les faire tous asseoir par troupes sur l'herbe verte.
40 і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
Et ils s'assirent par troupes, les unes de cent, et les autres de cinquante personnes.
41 І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.
Et quand il eut pris les cinq pains et les deux poissons, regardant vers le ciel, il bénit [Dieu], et rompit les pains, puis il les donna à ses Disciples, afin qu'ils les missent devant eux, et il partagea à tous les deux poissons.
42 І їли всі, й наситились.
Et ils en mangèrent tous, et furent rassasiés.
43 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
Et on emporta des pièces de pain douze corbeilles pleines, et quelques restes des poissons.
44 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
Or ceux qui avaient mangé des pains étaient environ cinq mille hommes.
45 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
Et aussitôt après il obligea ses Disciples de monter sur la nacelle, et d'aller devant lui au delà de la [mer] vers Bethsaïda, pendant qu'il donnerait congé aux troupes.
46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
Et quand il leur eut donné congé, il s'en alla sur la montagne pour prier.
47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.
Et le soir étant venu, la nacelle était au milieu de la mer, et lui seul était à terre.
48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
Et il vit qu'ils avaient grande peine à ramer, parce que le vent leur était contraire; et environ la quatrième veille de la nuit, il alla vers eux marchant sur la mer, et il les voulait devancer.
49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
Mais quand ils le virent marchant sur la mer, ils crurent que ce fût un fantôme, et ils s'écrièrent.
50 всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
Car ils le virent tous, et ils furent troublés; mais il leur parla aussitôt, et leur dit: rassurez-vous, c'est moi; n'ayez point de peur.
51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
Et il monta vers eux dans la nacelle, et le vent cessa; ce qui augmenta beaucoup leur étonnement et leur admiration.
52 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.
Car ils n'avaient pas bien fait réflexion au [miracle des] pains; à cause que leur cœur était stupide.
53 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
Et quand ils furent passés au delà de la mer, ils arrivèrent en la contrée de Génézareth, où ils abordèrent.
54 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
Et après qu'ils furent sortis de la nacelle, ceux du lieu le reconnurent d'abord.
55 кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
Et ils coururent çà et là par toute la contrée d'alentour, et se mirent à lui apporter de tous côtés les malades dans de petits lits, là où ils entendaient dire qu'il était.
56 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
Et partout où il était entré dans les bourgs, ou dans les villes, ou dans les villages, ils mettaient les malades dans les marchés, et ils le priaient de permettre qu'au moins ils pussent toucher le bord de sa robe; et tous ceux qui le touchaient, étaient guéris.
