Від Марка 5
1 І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
They came to the other side of the sea, into the country of the Gadarenes.
2 І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
When he had come out of the boat, immediately a man with an unclean spirit met him out of the tombs.
3 що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти:
He lived in the tombs. Nobody could bind him any more, not even with chains,
4 часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати.
because he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been torn apart by him, and the fetters broken in pieces. Nobody had the strength to tame him.
5 І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
Always, night and day, in the tombs and in the mountains, he was crying out, and cutting himself with stones.
6 Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
When he saw Jesus from afar, he ran and bowed down to him,
7 і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
and crying out with a loud voice, he said, “What have I to do with you, Jesus, you Son of the Most High God? I adjure you by God, do not torment me.”
8 (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
For he said to him, “Come out of the man, you unclean spirit!”
9 І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
He asked him, “What is your name?” He said to him, “My name is Legion, for we are many.”
10 І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
He begged him much that he would not send them away out of the country.
11 Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
Now on the mountainside there was a great herd of pigs feeding.
12 І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
All the demons begged him, saying, “Send us into the pigs, that we may enter into them.”
13 І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві, ) та й потонули в морі.
At once Jesus gave them permission. The unclean spirits came out and entered into the pigs. The herd of about two thousand rushed down the steep bank into the sea, and they were drowned in the sea.
14 А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
Those who fed the pigs fled, and told it in the city and in the country. The people came to see what it was that had happened.
15 І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
They came to Jesus, and saw him who had been possessed by demons sitting, clothed, and in his right mind, even him who had the legion; and they were afraid.
16 І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині.
Those who saw it declared to them what happened to him who was possessed by demons, and about the pigs.
17 І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
They began to beg him to depart from their region.
18 І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
As he was entering into the boat, he who had been possessed by demons begged him that he might be with him.
19 Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
He did not allow him, but said to him, “Go to your house, to your friends, and tell them what great things the Lord has done for you and how he had mercy on you.”
20 І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.
He went his way, and began to proclaim in Decapolis how Jesus had done great things for him, and everyone marveled.
21 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
When Jesus had crossed back over in the boat to the other side, a great multitude was gathered to him; and he was by the sea.
22 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
Behold, one of the rulers of the synagogue, Jairus by name, came; and seeing him, he fell at his feet
23 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
and begged him much, saying, “My little daughter is at the point of death. Please come and lay your hands on her, that she may be made healthy, and live.”
24 І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
He went with him, and a great multitude followed him, and they pressed upon him on all sides.
25 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
A certain woman who had a discharge of blood for twelve years,
26 і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,
and had suffered many things by many physicians, and had spent all that she had, and was no better, but rather grew worse,
27 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
having heard the things concerning Jesus, came up behind him in the crowd and touched his clothes.
28 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
For she said, “If I just touch his clothes, I will be made well.”
29 І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.
Immediately the flow of her blood was dried up, and she felt in her body that she was healed of her affliction.
30 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
Immediately Jesus, perceiving in himself that the power had gone out from him, turned around in the crowd and asked, “Who touched my clothes?”
31 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
His disciples said to him, “You see the multitude pressing against you, and you say, ‘Who touched me?’”
32 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
He looked around to see her who had done this thing.
33 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
But the woman, fearing and trembling, knowing what had been done to her, came and fell down before him, and told him all the truth.
34 Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
He said to her, “Daughter, your faith has made you well. Go in peace, and be cured of your disease.”
35 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
While he was still speaking, people came from the synagogue ruler’s house, saying, “Your daughter is dead. Why bother the Teacher any more?”
36 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
But Jesus, when he heard the message spoken, immediately said to the ruler of the synagogue, “Do not be afraid, only believe.”
37 І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
He allowed no one to follow him except Peter, James, and John the brother of James.
38 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
He came to the synagogue ruler’s house, and he saw an uproar, weeping, and great wailing.
39 І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
When he had entered in, he said to them, “Why do you make an uproar and weep? The child is not dead, but is asleep.”
40 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.
They ridiculed him. But he, having put them all out, took the father of the child, her mother, and those who were with him, and went in where the child was lying.
41 Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.
Taking the child by the hand, he said to her, “Talitha cumi!” which means, being interpreted, “Girl, I tell you, get up!”
42 І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
Immediately the girl rose up and walked, for she was twelve years old. They were amazed with great amazement.
43 І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
He strictly ordered them that no one should know this, and commanded that something should be given to her to eat.
