Від Марка 4
1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
Again he began to teach by the seaside. A great multitude was gathered to him, so that he entered into a boat in the sea and sat down. All the multitude were on the land by the sea.
2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
He taught them many things in parables, and told them in his teaching,
3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
“Listen! Behold, the farmer went out to sow.
4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
As he sowed, some seed fell by the road, and the birds came and devoured it.
5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
Others fell on the rocky ground, where it had little soil, and immediately it sprang up, because it had no depth of soil.
6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
When the sun had risen, it was scorched; and because it had no root, it withered away.
7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
Others fell among the thorns, and the thorns grew up and choked it, and it yielded no fruit.
8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
Others fell into the good ground and yielded fruit, growing up and increasing. Some produced thirty times, some sixty times, and some one hundred times as much.”
9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
He said, “Whoever has ears to hear, let him hear.”
10 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
When he was alone, those who were around him with the twelve asked him about the parables.
11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
He said to them, “To you is given the mystery of God’s Kingdom, but to those who are outside, all things are done in parables,
12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
that ‘seeing they may see and not perceive, and hearing they may hear and not understand, lest perhaps they should turn again, and their sins should be forgiven them.’”
13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
He said to them, “Do not you understand this parable? How will you understand all of the parables?
14 Сїяч слово сіє.
The farmer sows the word.
15 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
The ones by the road are the ones where the word is sown; and when they have heard, immediately Satan comes and takes away the word which has been sown in them.
16 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
These in the same way are those who are sown on the rocky places, who, when they have heard the word, immediately receive it with joy.
17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
They have no root in themselves, but are short-lived. When oppression or persecution arises because of the word, immediately they stumble.
18 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
Others are those who are sown among the thorns. These are those who have heard the word,
19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. (aiōn g165)
and the cares of this age (aiōn g165), and the deceitfulness of riches, and the lusts of other things entering in choke the word, and it becomes unfruitful.
20 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
Those which were sown on the good ground are those who hear the word, accept it, and bear fruit, some thirty times, some sixty times, and some one hundred times.”
21 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
He said to them, “Is a lamp brought to be put under a basket or under a bed? Is not it put on a stand?
22 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
For there is nothing hidden except that it should be made known, neither was anything made secret but that it should come to light.
23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
If any man has ears to hear, let him hear.”
24 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
He said to them, “Take heed what you hear. With whatever measure you measure, it will be measured to you; and more will be given to you who hear.
25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
For whoever has, to him more will be given; and he who does not have, even that which he has will be taken away from him.”
26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
He said, “God’s Kingdom is as if a man should cast seed on the earth,
27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
and should sleep and rise night and day, and the seed should spring up and grow, though he does not know how.
28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
For the earth bears fruit by itself: first the blade, then the ear, then the full grain in the ear.
29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
But when the fruit is ripe, immediately he puts in the sickle, because the harvest has come.”
30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
He said, “How will we liken God’s Kingdom? Or with what parable will we illustrate it?
31 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
It’s like a grain of mustard seed, which, when it is sown in the earth, though it is less than all the seeds that are on the earth,
32 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
yet when it is sown, grows up and becomes greater than all the herbs, and puts out great branches, so that the birds of the sky can lodge under its shadow.”
33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
With many such parables he spoke the word to them, as they were able to hear it.
34 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
Without a parable he did not speak to them; but privately to his own disciples he explained everything.
35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
On that day, when evening had come, he said to them, “Let’s go over to the other side.”
36 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
Leaving the multitude, they took him with them, even as he was, in the boat. Other small boats were also with him.
37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
A big wind storm arose, and the waves beat into the boat, so much that the boat was already filled.
38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
He himself was in the stern, asleep on the cushion; and they woke him up and asked him, “Teacher, do not you care that we are dying?”
39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
He awoke and rebuked the wind, and said to the sea, “Peace! Be still!” The wind ceased and there was a great calm.
40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
He said to them, “Why are you so afraid? How is it that you have no faith?”
41 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
They were greatly afraid and said to one another, “Who then is this, that even the wind and the sea obey him?”
