Від Марка 6
1 Ісус вийшов звідти та прийшов на Свою батьківщину, а Його учні йшли за Ним.
He went out from there. He came into his own country, and his disciples followed him.
2 Коли настала Субота, Він почав навчати людей у синагозі. Багато з тих, хто слухав Його, казали: «Звідки в Нього це? Що це за мудрість дана Йому? Як такі чудеса творяться Його руками?
When the Sabbath ·To cease· had come, he began to teach in the synagogue, and many hearing him were astonished, saying, “Where did this man get these things?” and, “What is the wisdom that is given to this man, that such mighty works come about by his hands?
3 Хіба Він не тесля, син Марії? Хіба Він не брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба Його сестри не серед нас?» І вони спокушалися через Нього.
Is not this the carpenter, the son of Mary [Rebellion], and brother of James [Surplanter], Joses, Judah [Praised], and Simeon [Hearing]? Are not his sisters here with us?” They were offended at him.
4 Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині, серед своїх родичів та у своєму домі».
Yeshua [Salvation] said to them, “A prophet is not without honor, except in his own country, and among his own relatives, and in his own house.”
5 І не зміг там зробити жодного чуда, тільки зцілив кількох хворих, поклавши на них руки.
He could do no mighty work there, except that he laid his hands on a few sick people, and healed them.
6 І дивувався через їхнє невір’я. Потім [Ісус] ходив по навколишніх селах і навчав.
He marveled because of their unbelief. He went around the villages teaching.
7 Покликавши до Себе дванадцятьох, [Ісус] почав надсилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
He called to himself the twelve, and began to send them out two by two; and he gave them authority over the unclean spirits.
8 [Ісус] наказав їм: «Не беріть у дорогу ні хліба, ні торбини, ні грошей у пояс, а тільки одну палицю.
He commanded them that they should take nothing for their journey, except a staff only: no bread, no wallet, no brass coin money in their purse,
9 Взуйте сандалії й не беріть двох сорочок».
but to wear sandals, and not put on two tunics.
10 Потім додав: «Коли увійдете в дім, там залишайтесь, поки не вийдете звідти.
He said to them, “Wherever you enter into a house, stay there until you depart from there.
11 Коли ж десь вас не приймуть або не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
Whoever will not receive you nor hear you, as you depart from there, shake off the dust that is under your feet for a testimony against them. Assuredly, I tell you, it will be more tolerable for Sodom [Burning] and Gomorrah [Rebellious people, Tyrants] in the day of judgment than for that city!”
12 Вони пішли та проповідували, щоб люди покаялись,
They went out and preached that people should teshuvah ·turn repent·.
13 і виганяли багатьох демонів, а багатьох хворих помазували олією та зцілювали.
They cast out many demons, and anointed many with oil who were sick, and healed them.
14 Цар Ірод почув [про Ісуса], оскільки Його ім’я ставало все більш відомим. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».
King Herod [Heroic] heard this, for his name had become known, and he said, “John [Yah is gracious] the Immerser has risen from the dead, and therefore these powers are at work in him.”
15 Інші казали: «Це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один зі [стародавніх] пророків».
But others said, “He is Elijah [My God Yah].” Others said, “He is a prophet, or like one of the prophets.”
16 Але Ірод, почувши це, казав: «Іван, якого я стратив, воскрес із мертвих».
But Herod [Heroic], when he heard this, said, “This is John [Yah is gracious], whom I beheaded. He has risen from the dead.”
17 Бо Ірод, надіславши схопити Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, з якою він одружився.
For Herod [Heroic] himself had sent out and arrested John [Yah is gracious], and bound him in prison for the sake of Herodias, his brother Philip [Loves horses]’s wife, for he had married her.
18 Іван казав Іродові: «Не годиться тобі одружуватися з дружиною твого брата!»
For John [Yah is gracious] said to Herod [Heroic], “It violates the Torah ·Teaching· for you to marry your brother’s wife.”
19 Іродіада була ворожою до Івана та бажала вбити його, але не могла.
Herodias set herself against him, and desired to kill him, but she couldn’t,
20 Адже Ірод боявся Івана і, знаючи, що він чоловік праведний та святий, захищав його. Слухаючи Івана, він дуже непокоївся, однак слухав його з насолодою.
for Herod [Heroic] feared John [Yah is gracious], knowing that he was a upright and holy man, and kept him safe. When he heard him, he did many things, and he heard him gladly.
21 Та настав сприятливий день, коли Ірод святкував свій день народження й влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та старійшин із Галілеї.
Then a convenient day came, that Herod [Heroic] on his birthday made a supper for his nobles, the high officers, and the chief men of Galilee [District, Circuit].
22 Дочка Іродіади увійшла до них та затанцювала, і так сподобалась Іродові й тим, що сиділи разом із ним за столом, що цар сказав дівчині: ―Проси все, що бажаєш, і я дам тобі.
When the daughter of Herodias herself came in and danced, she pleased Herod [Heroic] and those sitting with him. The king said to the young lady, “Ask me whatever you want, and I will give it to you.”
23 І поклявся їй: ―Усе, що тільки попросиш, дам тобі, навіть і пів царства.
He swore to her, “Whatever you shall ask of me, I will give you, up to half of my kingdom.”
24 Вона вийшла та запитала в матері: ―Що мені просити? Її мати відповіла: ―Голову Івана Хрестителя.
She went out, and said to her mother, “What shall I ask?” She said, “The head of John [Yah is gracious] the Immerser.”
25 Тоді вона відразу увійшла до царя та просила: ―Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя.
She came in immediately with haste to the king, and asked, “I want you to give me right now the head of John [Yah is gracious] the Immerser on a platter.”
26 Цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, не схотів відмовити їй.
The king was exceedingly sorry, but for the sake of his oaths, and of his dinner guests, he didn’t wish to refuse her.
27 Тож цар відразу надіслав охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов до в’язниці та відрубав Іванові голову,
Immediately the king sent out a soldier of his guard, and commanded to bring John [Yah is gracious]’s head, and he went and beheaded him in the prison,
28 приніс її на блюді та віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері.
and brought his head on a platter, and gave it to the young lady; and the young lady gave it to her mother.
29 Коли про це довідались учні Івана, то прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю.
When his disciples heard this, they came and took up his corpse, and laid it in a tomb.
30 Апостоли повернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що зробили і як багато навчили [людей].
The apostles gathered themselves together to Yeshua [Salvation], and they told him all things, whatever they had done, and whatever they had taught.
31 [Ісус] сказав їм: «Ідіть тепер у пустинне місце та відпочиньте трохи». Адже багато було тих, хто приходив та відходив, і вони не мали часу навіть поїсти.
He said to them, “You come apart into a deserted place, and rest awhile.” For there were many coming and going, and they had no leisure so much as to eat.
32 Тож відпливли на човні в пустинне місце, щоб бути на самоті.
They went away in the boat to a deserted place by themselves.
33 Але люди побачили їх та впізнали, тож побігли пішки з усіх міст та дісталися до того місця раніше за них.
They saw them going, and many recognized him and ran there on foot from all the cities. They arrived before them and came together to him.
34 Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей і змилосердився над ними, тому що вони були, як вівці, що не мають пастуха. І почав їх багато навчати.
Yeshua [Salvation] came out, saw a great multitude, and he had compassion on them, because they were like sheep without a shepherd, and he began to teach them many things.
35 Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня.
When it was late in the day, his disciples came to him, and said, “This place is deserted, and it is late in the day.
36 Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти.
Send them away, that they may go into the surrounding country and villages, and buy themselves bread, for they have nothing to eat.”
37 Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони запитали: ―Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв і дати їм їсти?
But he answered them, “You give them something to eat.” They asked him, “Shall we go and buy two hundred denarii (200 days wages) worth of bread, and give them something to eat?”
38 [Ісус] сказав їм: ―Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться! Дізнавшись, вони сказали: ―П’ять хлібів та дві рибини.
He said to them, “How many loaves do you have? Go see.” When they knew, they said, “Five, and two fish.”
39 Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві.
He commanded them that everyone should sit down in groups on the green grass.
40 І розсадили їх групами по сто та по п’ятдесят [осіб].
They sat down in ranks, by hundreds and by fifties.
41 [Ісус] узяв ті п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини.
He took the five loaves and the two fish, and looking up to heaven, he blessed and broke the loaves, and he gave to his disciples to set before them, and he divided the two fish among them all.
42 Усі їли та наситилися,
They all ate, and were filled.
43 і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби.
They took up twelve baskets full of broken pieces and also of the fish.
44 Тих, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків.
Those who ate the loaves were five thousand men.
45 Відразу після цього [Ісус] звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік до Віфсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
Immediately he made his disciples get into the boat, and to go ahead to the other side, to Bethsaida, while he himself sent the multitude away.
46 Відпустивши народ, [Ісус] пішов на гору, щоб помолитися.
After he had taken leave of them, he went up the mountain to pray.
47 Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він залишився сам на березі.
When evening had come, the boat was in the middle of the sea, and he was alone on the land.
48 Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі[Ісус], ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.
Seeing them distressed in rowing, for the wind was contrary to them, about 4 o'clock in the morning he came to them, walking on the sea, and he would have passed by them,
49 Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали.
but they, when they saw him walking on the sea, supposed that it was a ghost, and cried out;
50 Адже всі, хто Його бачив, були налякані. [Ісус] відразу заговорив до них: «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!»
for they all saw him, and were troubled. But he immediately spoke with them, and said to them, “Take heart! Ena Na [I AM (the Living God)]! Don’t be afraid.”
51 Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися,
He got into the boat with them; and the wind ceased, and they were very amazed among themselves, and marveled;
52 адже не зрозуміли чуда з хлібами: їхнє серце було закам’яніле.
for they hadn’t understood about the loaves, but their hearts were hardened.
53 Перепливши [море], вони прибули до Генезаретської землі й причалили.
When they had crossed over, they came to land at Gennesaret, and moored to the shore.
54 Коли вони вийшли з човна, [люди] відразу впізнали Ісуса.
When they had come out of the boat, immediately the people recognized him,
55 Вони оббігли всю ту околицю й почали на носилках приносити до Нього хворих.
and ran around that whole region, and began to bring those who were sick, on their mats, to where they heard he was.
56 І куди б Він не заходив, – у села, міста або хутори, – скрізь на майдани виносили хворих і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу; і всі, хто торкався, зцілялися.
Wherever he entered, into villages, or into cities, or into the country, they laid the sick in the marketplaces, and begged him that they might touch just the fringe of his garment; and as many as touched him were made well.
