Від Марка 5
1 Вони перепливли на другий берег Генезаретського моря, у землю Герасинську.
They came to the other side of the sea, into the country of the Gadarenes.
2 Коли Ісус вийшов із човна, відразу назустріч Йому [вийшов] із гробниць чоловік, одержимий нечистим духом.
When he had come out of the boat, immediately a man with an unclean spirit met him out of the tombs.
3 Він мешкав у гробницях, і ніхто не міг його зв’язати навіть ланцюгами.
He lived in the tombs. Nobody could bind him any more, not even with chains,
4 Його часто зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги та розбивав кайдани, і ніхто не міг його стримати.
because he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been torn apart by him, and the fetters broken in pieces. Nobody had the strength to tame him.
5 Завжди, вдень та вночі, він перебував у гробницях та в горах, кричав та бився об каміння.
Always, night and day, in the tombs and in the mountains, he was crying out, and cutting himself with stones.
6 Побачивши Ісуса здалека, він прибіг, поклонився Йому
When he saw Yeshua [Salvation] from afar, he ran and bowed down to him,
7 й голосно промовив: ―Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
and crying out with a loud voice, he said, “What have I to do with you, Yeshua [Salvation], you Son of the Elyon El [Most High God]? I adjure you by God, don’t torment me.”
8 Бо [Ісус] казав: «Нечистий духу, вийди з цього чоловіка!»
For he said to him, “Come out of the man, you unclean spirit!”
9 [Ісус] запитав його: ―Як тебе звати? Той відповів: ―Моє ім’я Легіон, бо нас багато.
He asked him, “What is your name?” He said to him, “My name is Legion, for we are many.”
10 І дуже просив Ісуса, щоб Він не висилав їх із [тієї] місцевості.
He begged him much that he would not send them away out of the country.
11 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі.
Now on the mountainside there was a great herd of pigs feeding.
12 Демони просили Ісуса: ―Надішли нас у свиней, щоб ми увійшли в них.
All the demons begged him, saying, “Send us into the pigs, that we may enter into them.”
13 [Ісус] дозволив їм. Нечисті духи, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо, десь дві тисячі [голів], кинулося з кручі в море та втопилося.
At once Yeshua [Salvation] gave them permission. The unclean spirits came out and entered into the pigs. The herd of about two thousand rushed down the steep bank into the sea, and they were drowned in the sea.
14 Свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. Тоді [люди] вийшли подивитися, що сталося.
Those who fed them fled, and told it in the city and in the country. The people came to see what it was that had happened.
15 Коли підійшли до Ісуса, то побачили, що одержимий, в якому був легіон демонів, сидить одягнений та при здоровому глузді, і вони злякалися.
They came to Yeshua [Salvation], and saw him who had been possessed by demons sitting, clothed, and in his right mind, even him who had the legion; and they were afraid.
16 Ті, хто бачив, розповідали, що сталося з біснуватим і про свиней.
Those who saw it declared to them what happened to him who was possessed by demons, and about the pigs.
17 Тоді вони почали просити Ісуса, щоб Він залишив їхні околиці.
They began to beg him to depart from their region.
18 Коли Ісус сідав у човен, той, хто був біснуватим, просив Його, щоб Він узяв його з Собою.
As he was entering into the boat, he who had been possessed by demons begged him that he might be with him.
19 Але [Ісус] не дозволив йому, сказавши: «Іди до себе додому, до своїх, та розкажи, як багато зробив для тебе Господь, як Він змилосердився над тобою».
He didn’t allow him, but said to him, “Go to your house, to your friends, and tell them what great things MarYah [Master Yahweh] has done for you, and how he had mercy on you.”
20 Той пішов і почав проповідувати в Десятимісті, як багато зробив для нього Ісус. І всі дивувалися цьому.
He went his way, and began to proclaim in Decapolis how Yeshua [Salvation] had done great things for him, and everyone marveled.
21 Коли Ісус на човні знов переплив на інший берег, навколо Нього зібрався великий натовп. А був Він біля моря.
When Yeshua [Salvation] had crossed back over in the boat to the other side, a great multitude was gathered to him; and he was by the sea.
22 І прийшов один із керівників синагоги, на ім’я Яір, та, впавши Йому до ніг,
Behold, one of the rulers of the synagogue, Jairus by name, came; and seeing him, he fell at his feet,
23 благав Його, кажучи: «Моя донька помирає, прийди та поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила».
and begged him much, saying, “My little daughter is at the point of death. Please come and lay your hands on her, that she may be made healthy, and live.”
24 [Ісус] пішов разом із ним. Великий натовп слідував за Ним, люди з усіх боків тиснули на Нього.
He went with him, and a great multitude followed him, and they pressed upon him on all sides.
25 І була там одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу.
A certain woman, who had an issue of blood for twelve years,
26 Вона багато натерпілася від багатьох лікарів та витратила все, що мала, але не отримала ніякого полегшення, навпаки, їй ставало гірше.
and had suffered many things by many physicians, and had spent all that she had, and was no better, but rather grew worse,
27 Вона почула про Ісуса і в натовпі, підійшовши ззаду, доторкнулася до Його одежі.
having heard the things concerning Yeshua [Salvation], came up behind him in the crowd, and touched his clothes.
28 Бо вона говорила: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!»
For she said, “If I just touch his clothes, I will be made well.”
29 І зараз же зупинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що зцілилася від своєї недуги.
Immediately the flow of her blood was dried up, and she felt in her body that she was healed of her affliction.
30 А Ісус відразу відчув у Собі, що з Нього вийшла сила. Повернувшись до натовпу, запитав: ―Хто доторкнувся до Мого одягу?
Immediately Yeshua [Salvation], perceiving in himself that the power had gone out from him, turned around in the crowd, and asked, “Who touched my clothes?”
31 Учні сказали Йому: ―Ти ж бачиш, що натовп тисне на Тебе з усіх боків, а Ти запитуєш: «Хто доторкнувся до Мене?»
His disciples said to him, “You see the multitude pressing against you, and you say, ‘Who touched me?’”
32 Але [Ісус] озирався, щоб побачити, хто це зробив.
He looked around to see her who had done this thing.
33 Тоді жінка зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталося, підійшла та, впавши перед Ним, сказала всю правду.
But the woman, fearing and trembling, knowing what had been done to her, came and fell down before him, and told him all the truth.
34 [Ісус] же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром і будь зцілена від твоєї хвороби».
He said to her, “Daughter, your trusting faith has made you well. Go in peace, and be cured of your disease.”
35 Коли Він ще говорив, прийшли з [дому] керівника синагоги та сказали: ―Твоя донька померла. Навіщо турбуєш Учителя?
While he was still speaking, people came from the synagogue ruler’s house saying, “Your daughter is dead. Why bother the Teacher any more?”
36 Але Ісус, не зважаючи на сказані слова, сказав керівникові синагоги: ―Не бійся, тільки віруй.
But Yeshua [Salvation], when he heard the message spoken, immediately said to the ruler of the synagogue, “Don’t be afraid, only believe.”
37 І не дозволив нікому йти з Ним, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового.
He allowed no one to follow him, except Peter [Rock], James [Surplanter], and John [Yah is gracious] the brother of James [Surplanter].
38 Коли прийшли в дім керівника синагоги, то [Ісус] побачив метушню і тих, що дуже плакали й голосили.
He came to the synagogue ruler’s house, and he saw an uproar, weeping, and great wailing.
39 Він увійшов та сказав їм: «Чому ви тривожитесь та плачете, дитина не померла, а спить».
When he had entered in, he said to them, “Why do you make an uproar and weep? The child is not dead, but is asleep.”
40 Але вони почали глузувати з Нього. [Ісус] же, наказавши всім вийти, узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був із Ним, та увійшов туди, де лежала дитина.
They ridiculed him. But he, having put them all out, took the father of the child, her mother, and those who were with him, and went in where the child was lying.
41 Узяв дівчинку за руку й промовив до неї: «Таліта кум!» (що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»).
Taking the child by the hand, he said to her, “Talita kumi! ·Little girl, I tell you, get up·!”
42 Дівчинка негайно піднялася й почала ходити. Їй було дванадцять років. Усі відразу жахнулися від великого дива.
Immediately the girl rose up and walked, for she was twelve years old. They were amazed with great amazement.
43 [Ісус] суворо наказав їм, щоб про це ніхто не дізнався, і велів дати дівчинці їсти.
He strictly ordered them that no one should know this, and commanded that something should be given to her to eat.
