Від Луки 9
1 Скликавши дванадцятьох, Він дав їм силу та владу виганяти всіх демонів і зцілювати всі хвороби.
He called the twelve together, and gave them power and authority over all demons, and to cure diseases.
2 І послав їх проповідувати Царство Боже та зцілювати хворих.
He sent them out to preach God’s Kingdom and to heal the sick.
3 Він промовив до них: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, ні двох сорочок не майте.
He said to them, “Take nothing for your journey— neither staffs, nor wallet, nor bread, nor money; neither have two coats apiece.
4 Коли ж увійдете в якийсь дім, там залишайтесь і звідти йдіть далі.
Into whatever house you enter, stay there, and depart from there.
5 Якщо десь вас не приймуть, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
As many as don’t receive you, when you depart from that city, shake off even the dust from your feet for a testimony against them.”
6 Вони вийшли та ходили по селах, звіщаючи Добру Звістку й зцілюючи всюди.
They departed, and went throughout the villages, preaching the Good News, and healing everywhere.
7 Тетрарх Ірод почув про все, що сталося, і занепокоївся, бо дехто казав, що це Іван воскрес із мертвих;
Now Herod [Heroic] the tetrarch (one of four co-emperors) heard of all that was done by him; and he was very perplexed, because it was said by some that John [Yah is gracious] had risen from the dead,
8 інші [казали], що це з’явився Ілля, а ще інші – що це один зі стародавніх пророків воскрес.
and by some that Elijah [My God Yah] had appeared, and by others that one of the old prophets had risen again.
9 Тоді Ірод сказав: «Івана я стратив, тоді хто Цей, про Кого я таке чую?» І намагався зустрітися з Ісусом.
Herod [Heroic] said, “John [Yah is gracious] I beheaded, but who is this, about whom I hear such things?” He sought to see him.
10 Повернувшись, апостоли розповіли [Ісусові] про все, що зробили. Він узяв їх та відійшов у безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
The apostles, when they had teshuvah ·completely returned·, told him what things they had done. He took them, and withdrew apart to a deserted place of a city called Bethsaida.
11 Але люди, дізнавшись про це, пішли за Ним. Зустрівши їх, Він почав говорити про Царство Боже й зцілював тих, хто потребував зцілення.
But the multitudes, perceiving it, followed him. He welcomed them, and spoke to them of God’s Kingdom, and he cured those who needed healing.
12 Коли ж день схилявся до вечора, підійшли до Нього дванадцятеро й сказали: ―Відпусти людей, щоби пішли в навколишні села та хутори відпочити та знайти чогось їсти, бо ми тут у безлюдному місці.
The day began to wear away; and the twelve came, and said to him, “Send the multitude away, that they may go into the surrounding villages and farms, and lodge, and get food, for we are here in a deserted place.”
13 Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони відповіли: ―Ми не маємо нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин. Хіба що підемо й купимо їжу для всіх цих людей.
But he said to them, “You give them something to eat.” They said, “We have no more than five loaves and two fish, unless we should go and buy food for all these people.”
14 А було там близько п’яти тисяч чоловіків. [Ісус] промовив до Своїх учнів: ―Розсадіть їх групами приблизно по п’ятдесят.
For they were about five thousand men. He said to his disciples, “Make them sit down in groups of about fifty each.”
15 Вони так і зробили, і розсадили всіх людей.
They did so, and made them all sit down.
16 Він же, узявши п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав учням, щоб розділили між людьми.
He took the five loaves and the two fish, and looking up to the sky, he blessed them, and broke them, and gave them to the disciples to set before the multitude.
17 Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять кошиків залишків.
They ate, and were all filled. They gathered up twelve baskets of broken pieces that were left over.
18 Одного разу, коли [Ісус] молився на самоті й разом із Ним були лише учні, Він запитав їх: ―За кого вважають Мене люди?
As he was praying alone, the disciples were with him, and he asked them, “Who do the multitudes say that I am?”
19 Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного зі стародавніх пророків, що воскрес.
They answered, “‘John [Yah is gracious] the Immerser,’ but others say, ‘Elijah [My God Yah],’ and others, that one of the old prophets is risen again.”
20 Він же запитав: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: ―Ти Христос Божий!
He said to them, “But who do you say that I am?” Peter [Rock] answered, “The Messiah [Anointed one] of God.”
21 Тоді Він наказав їм нікому не розповідати про це.
But he warned them, and commanded them to tell this to no one,
22 Далі додав: «Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне».
saying, “The Son of Man must suffer many things, and be rejected by the elders, chief priests, and Torah-Teachers, and be killed, and the third day be raised up.”
23 Потім промовив до всіх: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та щодня слідує за Мною.
He said to all, “If anyone desires to come after me, let him deny himself, take up his execution-stake, and follow me.
24 Бо хто хоче спасти своє життя, той загубить його, а хто втратить життя своє заради Мене, той спасе його.
For whoever desires to save his life will lose it, but whoever will lose his life for my sake, the same will save it.
25 Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а саму себе занапастить або згубить?
For what does it profit a man if he gains the whole world, and loses or forfeits his own self?
26 Хто посоромиться Мене та Моїх слів, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
For whoever will be ashamed of me and of my words, of him will the Son of Man be ashamed, when he comes in his glory, and the glory of the Abba Father, and of the holy angels.
27 Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого».
But I tell you the truth: There are some of those who stand here, who will in no way taste of death, until they see God’s Kingdom.”
28 А приблизно через вісім днів після цих слів, [Ісус] узяв із Собою Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб молитися.
About eight days after these sayings, he took with him Peter [Rock], John [Yah is gracious], and James [Surplanter], and went up onto the mountain to pray.
29 Під час молитви вигляд Його обличчя змінився, і одежа [стала] білою та блискучою.
As he was praying, the appearance of his face was altered, and his clothing became white and dazzling.
30 І ось двоє чоловіків розмовляли з Ним – це були Мойсей та Ілля.
Behold, two men were talking with him, who were Moses [Drawn out] and Elijah [My God Yah],
31 Вони з’явились у славі та розмовляли з Ним про Його відхід, який Він мав завершити в Єрусалимі.
who appeared in glory, and spoke of his departure, which he was about to accomplish at Jerusalem [City of peace].
32 Петро й ті, що були з Ним, заснули, але, прокинувшись, побачили Його славу та цих двох чоловіків, які стояли з Ним.
Now Peter [Rock] and those who were with him were heavy with sleep, but when they were fully awake, they saw his glory, and the two men who stood with him.
33 Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі». Він не знав, що говорить.
As they were parting from him, Peter [Rock] said to Yeshua [Salvation], “Master, it is good for us to be here. Let’s make three tents: one for you, and one for Moses [Drawn out], and one for Elijah [My God Yah],” not knowing what he said.
34 Коли він це казав, з’явилася хмара, яка накрила їх. Вони ж злякалися, коли увійшли в хмару.
While he said these things, a cloud came and overshadowed them, and they were afraid as they entered into the cloud.
35 З хмари промовив голос: «Це Син Мій обраний, Його слухайте!»
A voice came out of the cloud, saying, “This is my beloved Son. Listen to him!”
36 Коли ж пролунав голос, Ісус залишився Сам. Вони мовчали й нікому в ті дні не казали про те, що бачили.
When the voice came, Yeshua [Salvation] was found alone. They were silent, and told no one in those days any of the things which they had seen.
37 Наступного дня, після того, як вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Його.
On the next day, when they had come down from the mountain, a great multitude met him.
38 І ось один чоловік із натовпу вигукнув: ―Учителю, благаю, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний.
Behold, a man from the crowd called out, saying, “Teacher, I beg you to look at my son, for he is my only child.
39 [Нечистий] дух хапає його, і він зненацька кричить, і катує його [дух] аж до піни. Насилу відходить, залишаючи його безсилим.
Behold, a spirit takes him, he suddenly cries out, and it convulses him so that he foams, and it hardly departs from him, bruising him severely.
40 Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
I begged your disciples to cast it out, and they couldn’t.”
41 Ісус у відповідь сказав: ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!
Yeshua [Salvation] answered, “Faithless and perverse generation, how long shall I be with you and bear with you? Bring your son here.”
42 Коли хлопчик наближався, демон у припадку кинув його на землю, але Ісус наказав нечистому духові [відійти], зцілив дитину та віддав її батькові.
While he was still coming, the demon threw him down and convulsed him violently. But Yeshua [Salvation] rebuked the unclean spirit, and healed the boy, and gave him back to his father.
43 Усі були вражені Божою величчю. Коли всі дивувалися всьому, що робив [Ісус], Він промовив до своїх учнів:
They were all astonished at the majesty of God. But while all were marveling at all the things which Yeshua [Salvation] did, he said to his disciples,
44 «Вкладіть ці слова у ваші вуха: Син Людський буде виданий у руки людські».
“Let these words sink into your ears, for the Son of Man will be delivered up into the hands of men.”
45 Однак учні не зрозуміли цих слів: вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а спитати Його про ці слова боялися.
But they didn’t understand this saying. It was concealed from them, that they should not perceive it, and they were afraid to ask him about this saying.
46 Потім [учні] почали роздумувати між собою, хто з них найбільший.
There arose an argument among them about which of them was the greatest.
47 Але Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв дитину, поставив її біля Себе
Yeshua [Salvation], perceiving the reasoning of their hearts, took a little child, and set him by his side,
48 та промовив до них: ―Той, хто прийме цю дитину в ім’я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає Того, Хто надіслав Мене. Бо хто найменший поміж вас, той найбільший.
and said to them, “Whoever receives this little child in my name receives me. Whoever receives me receives him who sent me. For whoever is least among you all, this one will be great.”
49 Іван відповів: ―Наставнику, ми бачили когось, хто Твоїм ім’ям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
John [Yah is gracious] answered, “Master, we saw someone casting out demons in your name, and we forbade him, because he does not follow with us.”
50 Ісус відповів: ―Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
Yeshua [Salvation] said to him, “Don’t forbid him, for he who is not against us is for us.”
51 Коли наближався час Йому бути взятим на небо, Він рішуче пішов до Єрусалима.
It came to pass, when the days were near that he should be taken up, he intently set his face to go to Jerusalem [City of peace],
52 І надіслав перед Собою вісників. Вони зайшли до одного самарянського села, щоб приготувати все для Нього.
and sent messengers before his face. They went, and entered into a village of the Samaritans [people from Watch-mountain], so as to prepare for him.
53 Але мешканці Його не прийняли, бо Він ішов до Єрусалима.
They didn’t receive him, because he was traveling with his face set towards Jerusalem [City of peace].
54 Побачивши це, учні Його, Яків та Іван, сказали: ―Господи, хочеш, ми накажемо, щоб зійшов вогонь із неба та спалив їх, як це зробив Ілля?
When his disciples, James [Surplanter] and John [Yah is gracious], saw this, they said, “Lord, do you want us to command fire to come down from the sky, and destroy them, just as Elijah [My God Yah] did?”
55 [Ісус], обернувшись до них, заборонив їм та сказав: ―Не знаєте, якого ви духа,
But he turned and rebuked them, “You don’t know of what kind of spirit you are.
56 бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати їх! І пішли до іншого села.
For the Son of Man didn’t come to destroy men’s lives, but to save them.” They went to another village.
57 Коли вони йшли дорогою, хтось сказав [Ісусові]: ―Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!
As they went on the way, a certain man said to him, “I want to follow you wherever you go, Lord.”
58 Ісус відповів йому: ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.
Yeshua [Salvation] said to him, “The foxes have holes, and the birds of the sky have nests, but the Son of Man has no place to lay his head.”
59 А іншому сказав: ―Іди за Мною! Але той відповів: ―Господи, дозволь мені спочатку піти поховати мого батька!
He said to another, “Follow me!” But he said, “Lord, allow me first to go and bury my father.”
60 Тоді [Ісус] сказав: ―Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди звіщати Царство Боже!
But Yeshua [Salvation] said to him, “Leave the dead to bury their own dead, but you go and announce God’s Kingdom.”
61 Інший сказав: ―Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку попрощатися з моїми домашніми!
Another also said, “I want to follow you, Lord, but first allow me to say good-bye to those who are at my house.”
62 Ісус сказав йому: ―Ніхто з тих, хто поклав руку на плуг та озирається назад, не придатний для Царства Божого!
But Yeshua [Salvation] said to him, “No one, having put his hand to the plow, and looking back, is fit for God’s Kingdom.”
