Від Луки 22
1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
Appropinquabat autem dies festus Azymorum, qui dicitur Pascha:
2 Первосвященники та книжники шукали, як убити [Ісуса], але боялися народу.
et quærebant principes sacerdotum, et Scribæ, quomodo Iesum interficerent: timebant vero plebem.
3 Тоді увійшов сатана в Юду, званого Іскаріот, що був із числа дванадцяти.
Intravit autem satanas in Iudam, qui cognominabatur Iscariotes, unum de duodecim.
4 Він пішов та зговорився з первосвященниками та начальниками храмової охорони, як видати їм [Ісуса].
et abiit, et locutus est cum principibus sacerdotum, et magistratibus, quemadmodum illum traderet eis.
5 Вони зраділи та обіцяли дати йому грошей.
Et gavisi sunt, et pacti sunt pecuniam illi dare.
6 Юда погодився та шукав слушної нагоди, щоб Його видати без народу.
Et spopondit. Et quærebat opportunitatem ut traderet illum sine turbis.
7 Настав день свята Опрісноків, коли належало принести пасхальну жертву.
Venit autem dies Azymorum, in qua necesse erat occidi pascha.
8 І надіслав [Ісус] Петра та Івана, кажучи: ―Ідіть та приготуйте для нас Пасху, щоб ми спожили.
Et misit Petrum, et Ioannem, dicens: Euntes parate nobis pascha, ut manducemus.
9 Вони спитали: ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
At illi dixerunt: Ubi vis paremus?
10 Він відповів їм: ―Коли ввійдете в місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним до дому, куди він увійде,
Et dixit ad eos: Ecce introeuntibus vobis in civitatem, occurret vobis homo quidam amphoram aquæ portans: sequimini eum in domum, in quam intrat,
11 та скажіть господареві дому: «Учитель питає тебе: „Де кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“»
et dicetis patrifamilias domus: Dicit tibi Magister: Ubi est diversorium, ubi pascha cum discipulis meis manducem?
12 Він покаже вам нагорі велику прибрану кімнату – там і приготуйте.
Et ipse ostendet vobis cœnaculum magnum stratum, et ibi parate.
13 Вони пішли й знайшли все саме так, як казав їм [Ісус], та приготували там Пасху.
Euntes autem invenerunt sicut dixit illis, et paraverunt pascha.
14 Коли настав час, [Ісус] з апостолами сіли за стіл.
Et cum facta esset hora, discubuit, et duodecim Apostoli cum eo.
15 Він сказав їм: «Я дуже хотів їсти цю Пасху разом із вами перед Моїм стражданням.
et ait illis: Desiderio desideravi hoc pascha manducare vobiscum, antequam patiar.
16 Кажу вам: уже не їстиму її, доки вона не звершиться в Царстві Божому».
Dico enim vobis, quia ex hoc non manducabo illud, donec impleatur in regno Dei.
17 І, узявши чашу та подякувавши Богу, сказав: «Візьміть її та поділіть між вами.
Et accepto calice gratias egit, et dixit: Accipite, et dividite inter vos.
18 Кажу вам: віднині не питиму більше з цього виноградного плоду, доки не прийде Царство Боже».
dico enim vobis quod non bibam de generatione vitis, donec regnum Dei veniat.
19 Потім узяв хліб та, подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це є тіло Моє, що за вас віддається. Чиніть це на згадку про Мене».
Et accepto pane gratias egit, et fregit, et dedit eis, dicens: Hoc est corpus meum, quod pro vobis datur: hoc facite in meam commemorationem.
20 Так само після того, як поїли, узяв і чашу, кажучи: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, що проливається за вас.
Similiter et calicem, postquam cœnavit, dicens: Hic est calix novum testamentum in sanguine meo, qui pro vobis fundetur.
21 Однак рука того, хто зраджує Мене, зі Мною за столом.
Verumtamen ecce manus tradentis me, mecum est in mensa.
22 Бо Син Людський іде, як і було призначено, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Його».
Et quidem Filius hominis, secundum quod definitum est, vadit: verumtamen væ homini illi, per quem tradetur.
23 Вони почали питати один одного, хто з них міг би таке зробити.
Et ipsi cœperunt quærere inter se, quis esset ex eis, qui hoc facturus esset.
24 Потім знялась між ними суперечка, хто з них найбільший.
Facta est autem et contentio inter eos, quis eorum videretur esse maior.
25 [Ісус] же сказав їм: ―Царі народів володіють ними, і тих, що керують ними, називають благодійниками.
Dixit autem eis: Reges Gentium dominantur eorum: et qui potestatem habent super eos, benefici vocantur.
26 Але ви не [будьте] такими! Навпаки: найбільший між вами нехай буде як найменший, і той, хто керує, [нехай буде] як слуга.
Vos autem non sic: sed qui maior est in vobis, fiat sicut minor: et qui præcessor est, sicut ministrator.
27 Бо хто більший: той, що сидить за столом, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Я ж серед вас як слуга.
Nam quis maior est, qui recumbit, an qui ministrat? nonne qui recumbit? Ego autem in medio vestrum sum, sicut qui ministrat:
28 Ви ті, що залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях.
vos autem estis, qui permansistis mecum in tentationibus meis:
29 І Я заповідаю вам Царство, як Мені заповів Мій Отець,
Et ego dispono vobis sicut disposuit mihi Pater meus regnum,
30 щоб ви їли та пили за столом у Царстві Моєму. Ви сядете на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
ut edatis, et bibatis super mensam meam in regno meo: et sedeatis super thronos iudicantes duodecim tribus Israel.
31 Симоне, Симоне! Ось сатана просив просіяти вас, як пшеницю.
Ait autem Dominus: Simon, Simon, ecce satanas expetivit vos ut cribraret sicut triticum:
32 Але Я молився за тебе, щоб ти не загубив віри та після навернення зміцнив твоїх братів.
ego autem rogavi pro te ut non deficiat fides tua: et tu aliquando conversus confirma fratres tuos.
33 Петро сказав Йому: ―Господи, з Тобою я готовий іти у в’язницю й на смерть.
Qui dixit ei: Domine, tecum paratus sum et in carcerem, et in mortem ire.
34 Але [Ісус] відповів: ―Кажу тобі, Петре, що півень ще не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
At ille dixit: Dico tibi Petre, non cantabit hodie gallus, donec ter abneges nosse me. Et dixit eis:
35 Потім промовив до них: ―Коли Я вас посилав без гаманця, без торби та взуття, чи бракувало вам чогось? Вони сказали: ―Нічого.
Quando misi vos sine sacculo, et pera, et calceamentis, numquid aliquid defuit vobis?
36 ―Але тепер хто має гаманець, нехай візьме його, так само й торбу; хто ж не має меча, хай продасть свій одяг та купить меч.
At illi dixerunt: Nihil. Dixit ergo eis: Sed nunc qui habet sacculum, tollat similiter et peram: et qui non habet, vendat tunicam suam, et emat gladium.
37 Кажу вам: на Мені має здійснитися те, що написано: «Його зараховано до злочинців». Бо все, що про Мене записано, збувається.
Dico enim vobis, quoniam adhuc hoc, quod scriptum est, oportet impleri in me: Et cum iniquis deputatus est. Etenim ea, quæ sunt de me, finem habent.
38 Вони сказали: ―Господи, дивись, у нас два мечі. Він відповів: ―Цього достатньо.
At illi dixerunt: Domine, ecce duo gladii hic. At ille dixit eis: Satis est.
39 [Ісус], за своїм звичаєм, пішов на Оливну гору, і Його учні пішли за Ним.
Et egressus ibat secundum consuetudinem in Monte olivarum. Secuti sunt autem illum et discipuli.
40 Дійшовши до того місця, Він сказав їм: ―Моліться, щоб не впасти в спокусу!
Et cum pervenisset ad locum, dixit illis: Orate ne intretis in tentationem.
41 А Сам відійшов від них на відстань кинутого каменя, став на коліна та молився
Et ipse avulsus est ab eis quantum iactus est lapidis: et positis genibus orabat,
42 кажучи: «Отче, якщо бажаєш, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не Моя воля, а Твоя».
dicens: Pater si vis, transfer calicem istum a me: Verumtamen non mea voluntas, sed tua fiat.
43 Тоді з неба з’явився ангел та зміцнював Його.
Apparuit autem illi Angelus de cælo, confortans eum. Et factus in agonia, prolixius orabat.
44 В агонії Він почав молитися ще старанніше. І піт Його став, мов краплі крові, що падали на землю.
Et factus est sudor eius, sicut guttæ sanguinis decurrentis in terram.
45 Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули, [виснажені] смутком.
Et cum surrexisset ab oratione, et venisset ad discipulos suos, invenit eos dormientes præ tristitia.
46 Він сказав їм: ―Чому ви спите? Прокиньтеся та моліться, щоб не впасти в спокусу!
Et ait illis: Quid dormitis? surgite, orate, ne intretis in tentationem.
47 Коли Він ще говорив, ось підійшов натовп, і той, кого звали Юда, один із дванадцятьох, ішов перед ними. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
Adhuc eo loquente ecce turba: et qui vocabatur Iudas, unus de duodecim, antecedebat eos: et appropinquavit Iesu ut oscularetur eum.
48 Ісус сказав йому: ―Юдо, ти поцілунком видаєш Сина Людського?
Iesus autem dixit illi: Iuda, osculo Filium hominis tradis?
49 Коли ті, що були з [Ісусом], побачили, що має статися, сказали: ―Господи, чи не вдарити нам мечем?
Videntes autem hi, qui circa ipsum erant, quod futurum erat, dixerunt ei: Domine, si percutimus in gladio?
50 І один із них [мечем] ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо.
Et percussit unus ex illis servum principis sacerdotum, et amputavit auriculam eius dexteram.
51 Але Ісус сказав: ―Облиште, досить! І, торкнувшись його вуха, зцілив його.
Respondens autem Iesus, ait: Sinite usque huc. Et cum tetigisset auriculam eius, sanavit eum.
52 Потім Ісус звернувся до первосвященників, начальників храмової охорони та старійшин: «Ви вийшли [проти Мене], як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати.
Dixit autem Iesus ad eos, qui venerant ad se, principes sacerdotum, et magistratus templi, et seniores: Quasi ad latronem existis cum gladiis, et fustibus?
53 Щодня Я був із вами в Храмі, і ви не підняли на Мене рук, але зараз ваш час і влада темряви».
Cum quotidie vobiscum fuerim in templo, non extendistis manus in me: sed hæc est hora vestra, et potestas tenebrarum.
54 Тоді вони схопили Його та привели в дім первосвященника. Петро ж ішов за ними на відстані.
Comprehendentes autem eum, duxerunt ad domum principis sacerdotum: Petrus vero sequebatur a longe.
55 Коли вони розклали вогонь посеред двору та сіли навколо, Петро також сів між ними.
Accenso autem igne in medio atrii, et circumsedentibus illis, erat Petrus in medio eorum.
56 Одна зі служниць, побачивши, що він сидить біля вогню, придивилася до нього пильно та промовила: ―І цей був із Ним!
Quem cum vidisset ancilla quædam sedentem ad lumen, et eum fuisset intuita, dixit: Et hic cum illo erat.
57 Але [Петро] заперечив кажучи: ―Я не знаю Його, жінко!
At ille negavit eum, dicens: Mulier, non novi illum.
58 Трохи пізніше хтось інший побачив його й сказав: ―Ти теж один із них! Але Петро відповів: ―Ні, чоловіче!
Et post pusillum alius videns eum, dixit: Et tu de illis es. Petrus vero ait: O homo, non sum.
59 Близько години пізніше інший почав твердити кажучи: ―Справді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.
Et intervallo facto quasi horæ unius, alius quidam affirmabat, dicens: Vere et hic cum illo erat: nam et Galilæus est.
60 Петро відповів: ―Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш! І тієї ж миті, коли він ще говорив, заспівав півень.
Et ait Petrus: Homo, nescio quid dicis. Et continuo adhuc illo loquente cantavit gallus.
61 Господь, обернувшись, глянув на Петра. Тоді Петро згадав слова Господа, які Він сказав: «Перед тим, як сьогодні заспіває півень, ти тричі зречешся Мене».
Et conversus Dominus respexit Petrum. Et recordatus est Petrus verbi Domini, sicut dixerat: Quia prius quam gallus cantet, ter me negabis.
62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
Et egressus foras Petrus flevit amare.
63 Люди, які охороняли [Ісуса], почали насміхатися з Нього та бити Його.
Et viri, qui tenebant illum, illudebant ei, cædentes.
64 Вони зав’язали Йому очі й питали кажучи: «Пророкуй! Хто Тебе вдарив?»
Et velaverunt eum, et percutiebant faciem eius: et interrogabant eum, dicentes: Prophetiza, quis est, qui te percussit?
65 І багато інших богохульств казали проти Нього.
Et alia multa blasphemantes dicebant in eum.
66 На світанку старійшини народу, первосвященники та книжники зібралися разом і повели Його на свій Синедріон.
Et ut factus est dies, convenerunt seniores plebis, et principes sacerdotum, et Scribæ, et duxerunt illum in concilium suum, dicentes: Si tu es Christus, dic nobis.
67 Вони сказали: ―Якщо Ти – Христос, то скажи нам! [Ісус] відповів: ―Навіть якщо скажу, ви не повірите.
Et ait illis: Si vobis dixero, non credetis mihi:
68 І якщо Я спитаю вас, ви не відповісте.
si autem et interrogavero, non respondebitis mihi, neque dimittetis.
69 Але віднині Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога.
Ex hoc autem erit Filius hominis sedens a dextris virtutis Dei.
70 Тоді всі вони стали запитувати: ―То, значить, Ти – Син Божий? [Ісус] відповів: ―Ви самі кажете, що то Я!
Dixerunt autem omnes: Tu ergo es Filius Dei? Qui ait: Vos dicitis, quia ego sum.
71 Тоді вони сказали: ―Навіщо нам потрібні свідчення? Ми чули це з Його вуст!
At illi dixerunt: Quid adhuc desideramus testimonium? ipsi enim audivimus de ore eius.
