Від Луки 10
1 Після того Господь призначив інших сімдесятьох[учнів] і надіслав їх по двоє перед Собою в усі міста та місцевості, куди Він мав іти.
Now after these things the Lord appointed seventy others, and sent them two and two before his face into every city and place, whither he himself was about to come.
2 І сказав їм: «Жнива насправді великі, а робітників мало, тож просіть Господа жнив, щоб послав робітників на жнива Свої.
And he said unto them, The harvest indeed is plenteous, but the laborers are few: pray ye therefore the Lord of the harvest, that he send forth laborers into his harvest.
3 Ідіть! Ось Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
Go your ways; behold, I send you forth as lambs in the midst of wolves.
4 Не беріть ні гаманця, ні торбини, ні взуття й нікого в дорозі не вітайте.
Carry no purse, no wallet, no shoes; and salute no man on the way.
5 Коли ж увійдете в якийсь дім, то спочатку скажіть: „Мир цьому дому!“
And into whatsoever house ye shall enter, first say, Peace [be] to this house.
6 І якщо там є син миру, то спочине на ньому ваш мир, а коли ні, то повернеться до вас.
And if a son of peace be there, your peace shall rest upon him: but if not, it shall turn to you again.
7 Залишайтеся в тому ж домі, їжте та пийте те, що дадуть вам, бо робітник достойний своєї платні. Не переходьте з дому в дім.
And in that same house remain, eating and drinking such things as they give: for the laborer is worthy of his hire. Go not from house to house.
8 А коли зайдете в якесь місто та приймуть вас, то їжте [все], що покладуть перед вами.
And into whatsoever city ye enter, and they receive you, eat such things as are set before you:
9 Зціляйте в ньому хворих і кажіть їм: „Наблизилось до вас Царство Боже!“
and heal the sick that are therein, and say unto them, The kingdom of God is come nigh unto you.
10 А коли зайдете в якесь місто і не приймуть вас, то, виходячи на вулиці його, кажіть:
But into whatsoever city ye shall enter, and they receive you not, go out into the streets thereof and say,
11 „Навіть пил із вашого міста, який прилип до наших ніг, ми обтрушуємо на свідчення проти вас, але знайте, що наблизилось Царство Боже!“
Even the dust from your city, that cleaveth to our feet, we wipe off against you: nevertheless know this, that the kingdom of God is come nigh.
12 Кажу вам: легше буде Содомові в той день [суду], ніж тому місту.
I say unto you, It shall be more tolerable in that day for Sodom, than for that city.
13 Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то вони давно би покаялися, сидячи в мішковині та попелі.
Woe unto thee, Chorazin! woe unto thee, Bethsaida! for if the mighty works had been done in Tyre and Sidon, which were done in you, they would have repented long ago, sitting in sackcloth and ashes.
14 Проте Тиру та Сидону легше буде на суді, ніж вам.
But it shall be more tolerable for Tyre and Sidon in the judgment, than for you.
And thou, Capernaum, shalt thou be exalted unto heaven? thou shalt be brought down unto Hades. (Hadēs g86)
16 Той, хто слухає вас, той Мене слухає, і хто відмовляється від вас, від Мене відмовляється. Хто ж відмовляється від Мене, той відмовляється від Того, Хто надіслав Мене».
He that heareth you heareth me; and he that rejecteth you rejecteth me; and he that rejecteth me rejecteth him that sent me.
17 Сімдесят [учнів] повернулися й радісно сказали: ―Господи, навіть демони підкоряються нам в ім’я Твоє.
And the seventy returned with joy, saying, Lord, even the demons are subject unto us in thy name.
18 А Він сказав їм: ―Я бачив сатану, котрий падав із неба, наче блискавка.
And he said unto them, I beheld Satan fallen as lightning from heaven.
19 Ось даю вам владу наступати на змій і скорпіонів, і на всяку силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.
Behold, I have given you authority to tread upon serpents and scorpions, and over all the power of the enemy: and nothing shall in any wise hurt you.
20 Однак не радійте, що духи вам підкоряються, а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
Nevertheless in this rejoice not, that the spirits are subject unto you; but rejoice that your names are written in heaven.
21 У той час [Ісус] зрадів Святим Духом та промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, за те, що Ти приховав це від мудрих та розумних і відкрив дітям. Так, Отче, бо такою була Твоя добра воля.
In that same hour he rejoiced in the Holy Spirit, and said, I thank thee, O Father, Lord of heaven and earth, that thou didst hide these things from the wise and understanding, and didst reveal them unto babes: yea, Father; for so it was well-pleasing in thy sight.
22 Усе Мені було доручено Моїм Отцем. Ніхто не знає, Хто є Син, окрім Отця, і Хто є Отець, окрім Сина й того, кому Син хоче відкрити».
All things have been delivered unto me of my Father: and no one knoweth who the Son is, save the Father; and who the Father is, save the Son, and he to whomsoever the Son willeth to reveal [him].
23 І, повернувшись до учнів, промовив тільки до них: ―Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите.
And turning to the disciples, he said privately, Blessed [are] the eyes which see the things that ye see:
24 Бо кажу вам: багато пророків та царів бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули.
for I say unto you, that many prophets and kings desired to see the things which ye see, and saw them not; and to hear the things which ye hear, and heard them not.
25 І ось один учитель Закону піднявся та, спокушаючи Його, сказав: ―Учителю, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне? (aiōnios g166)
And behold, a certain lawyer stood up and made trial of him, saying, Teacher, what shall I do to inherit eternal life? (aiōnios g166)
26 [Ісус] відповів йому: ―Що в Законі написано? Як читаєш?
And he said unto him, What is written in the law? how readest thou?
27 Він відповів: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всією силою своєю, і всім розумом своїм» і «ближнього свого – як самого себе».
And he answering said, Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy strength, and with all thy mind; and thy neighbor as thyself.
28 [Ісус] же сказав: ―Правильно ти відповів, роби так і будеш жити!
And he said unto him, Thou hast answered right: this do, and thou shalt live.
29 Але той, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: ―А хто мій ближній?
But he, desiring to justify himself, said unto Jesus, And who is my neighbor?
30 Ісус відповів: ―Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон та потрапив до рук розбійників, котрі роздягли його, побили та пішли далі, залишивши його напівмертвим.
Jesus made answer and said, A certain man was going down from Jerusalem to Jericho; and he fell among robbers, who both stripped him and beat him, and departed, leaving him half dead.
31 Випадково тією ж дорогою проходив священник і, побачивши його, пройшов повз нього.
And by chance a certain priest was going down that way: and when he saw him, he passed by on the other side.
32 Також і левіт, прийшовши на те місце, подивився й пішов далі.
And in like manner a Levite also, when he came to the place, and saw him, passed by on the other side.
33 Але один самарянин, який був у подорожі, підійшов і, побачивши його, зглянувся над ним.
But a certain Samaritan, as he journeyed, came where he was: and when he saw him, he was moved with compassion,
34 Він підійшов, перев’язав йому рани, намастивши їх олією та вином, поклав його на свою худобину та привіз до заїжджого двору, де доглядав за ним.
and came to him, and bound up his wounds, pouring on [them] oil and wine; and he set him on his own beast, and brought him to an inn, and took care of him.
35 Наступного дня, від’їжджаючи, дав два динарії господареві та сказав: «Подбай про нього, а якщо витратиш на нього більше, я поверну тобі, коли вертатимусь».
And on the morrow he took out two shillings, and gave them to the host, and said, Take care of him; and whatsoever thou spendest more, I, when I come back again, will repay thee.
36 Хто з цих трьох, на твою думку, був ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
Which of these three, thinkest thou, proved neighbor unto him that fell among the robbers?
37 Він відповів: ―Той, хто зглянувся над ним. Ісус сказав: ―Іди та роби так само.
And he said, He that showed mercy on him. And Jesus said unto him, Go, and do thou likewise.
38 Коли вони подорожували далі, то зайшли до одного села, де жінка, на ім’я Марта, прийняла Його у свій дім.
Now as they went on their way, he entered into a certain village: and a certain woman named Martha received him into her house.
39 У неї була сестра, на ім’я Марія, яка сіла біля ніг Господа та слухала Його слова.
And she had a sister called Mary, who also sat at the Lord’s feet, and heard his word.
40 Марта була зайнята багатьма приготуваннями й, підійшовши, сказала: ―Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб допомогла мені.
But Martha was cumbered about much serving; and she came up to him, and said, Lord, dost thou not care that my sister did leave me to serve alone? bid her therefore that she help me.
41 Господь відповів їй: ―Марто, Марто, ти турбуєшся та клопочешся багатьма речами,
But the Lord answered and said unto her, Martha, Martha, thou art anxious and troubled about many things:
42 але потрібне одне. Марія обрала кращу частку, яка не відбереться від неї.
but one thing is needful: for Mary hath chosen the good part, which shall not be taken away from her.
