Третье послание Иоанна 1

1 Старец Гаиеви возлюбленному, егоже аз люблю воистинну.

Ста́рець — улю́бленому Гаєві, якого я направду люблю́.

2 Возлюбленне, во всех молюся (о тебе) благоспеятися тебе и здравствовати, якоже благоспеется тебе душа.

Улю́блений, — я молюся, щоб добре вело́ся в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре веде́ться душі твоїй.

3 Возрадовахся зело, пришедшым братиям и свидетельствующым твою истину, якоже ты во истине ходиши.

Бо я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засві́дчили правду твою, як ти живеш у правді.

4 Болши сея не имам радости, да слышу моя чада во истине ходяща.

Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді.

5 Возлюбленне, верно твориши, еже аще делаеши в братию и в странныя,

Улю́блений, — вірно ти чи́ниш, як що робиш для братті та для чужи́нців, —

6 иже свидетельствоваша о твоей любви пред церковию. Ихже предпослав достойно Богу, добре твориши.

вони про любов твою свідчили Церкві; добре ти зробиш, як їх ви́провадиш, як достойно для Бога,

7 О имени бо Его изыдоша, ничтоже приемлюще от язык.

бо вийшли вони ради Йме́ння Його, нічого не взявши від поган.

8 Мы убо должни есмы приимати таковых, да поспешницы будем истине.

Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробі́тниками правді.

9 Писах церкви: но первенстволюбец их Диотреф не приемлет нас.

Я до Церкви писав був, але Діотре́ф, що любить бути першим у них, нас не приймає.

10 Сего ради, аще прииду, воспомяну его дела, яже творит, словесы лукавыми укоряя нас: и недоволен бывая о сих, ни сам приемлет братию, и хотящым возбраняет, и от церкве изгонит.

Тому́ то, коли я прийду́, то згадаю про вчинки його, що їх ро́бить, словами лихими обмовля́ючи нас. І він тим не задово́льнюється, — а й сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і виго́нить із Церкви.

11 Возлюбленне, не уподобляися злому, но благому. Благотворяй от Бога есть: а злотворяй не виде Бога.

Улюблений, — не робися подібним до лихо́го, а до доброго: доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив.

12 Димитриеви свидетельствовася от всех и от самыя истины: и мы же свидетельствуем, и весте, яко свидетельство наше истинно есть.

Про Димитрія сві́дчили всі й сама правда. І сві́дчимо й ми, а ви знаєте, що свідчення наше правдиве.

13 Многа имех писати, но не хощу чернилом и тростию писати тебе,

Багато хотів я писати, та не хочу писати до тебе чорнилом та очерети́нкою,

14 уповаю же абие видети тя и усты ко устом глаголати. Мир тебе. Целуют тя друзи: целуй други по имени. Аминь.

але маю надію побачити тебе незаба́ром, і говорити уста́ми до уст. Мир тобі! Друзі вітають тебе. Привітай друзів пойменно! Амі́нь.