Послание Иуды 1
1 Иуда, Иисуса Христа раб, брат же Иакова, сущым о Бозе Отце освященным, Иисус Христом соблюденным званным:
Юда, раб Ісуса Христа, а брат Якова, — покликаним, улю́бленим у Бозі Отці та збереженим Ісусом Христом:
2 милость вам и мир и любы да умножится.
милість вам, і мир, і любов хай примно́житься!
3 Возлюбленнии, всяко тщание творя писати вам о общем спасении вашем, нужду возимех писати вам, моля подвизатися о преданнеи вере святым единою.
Улюблені, всяке дбання́ чинивши писати до вас про наше спільне спасі́ння, я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим.
4 Привнидоша бо нецыи человецы, древле предуставленнии на сие осуждение, нечестивии, Бога нашего благодать прелагающии в скверну, и единаго Владыки Бога и Господа нашего Иисуса Христа отметающиися.
Бо крадькома́ повхо́дили деякі люди, на цей о́суд віддавна призначені, безбожні, що благода́ть нашого Бога оберта́ють у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого — Ісуса Христа.
5 Воспомянути же вам хощу, ведущым и вам единою сие, яко Господь люди от земли Египетския спасе, последи неверовавшыя погуби:
А я хо́чу нагадати вам, що раз усе знаєте, що Госпо́дь ви́зволив людей від землі єгипетської, а згодом вигубив тих, хто не вірував.
6 аггелы же не соблюдшыя своего начальства, но оставльшыя свое жилище, на суд великаго дне узами вечными под мраком соблюде. (aïdios g126)
І анголі́в, що не зберегли початкового стану свого, але кинули жи́тло своє, Він зберіг у вічних кайда́нах під те́мрявою на суд великого дня. (aïdios g126)
7 Якоже Содома и Гоморра и окрестнии их грады, подобным им образом преблудивше и ходивше вслед плоти иныя, предлежат в показание, огня вечнаго суд подемше, (aiōnios g166)
Як Содо́м і Гомо́рра та міста́ коло них, що таким самим способом чинили пере́люб та ходили за іншим тілом, поне́сли кару вічного огню, і поставлені в при́клад, — (aiōnios g166)
8 такожде убо и сии, сония видяще, плоть убо сквернят, господства же отметаются, славы же хуляще (не трепещут).
так само буде й цим снови́дам, що опоганюють тіло, пого́рджують вла́дами, зневажають слави.
9 Михаил же Архангел, егда со диаволом разсуждая глаголаше о Моисеове телеси, не смеяше суда навести хульна, но рече: да запретит тебе Господь.
І сам арха́нгол Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не нава́жився винести суду зневажливого, а сказав: „Хай Господь доко́рить тобі!“
10 Сии же, елика убо не ведят, хулят: елика же по естеству яко безсловесная животная ведят, в сих сквернятся.
А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина́, то й у тому псуються.
11 Горе им. Яко в путь Каинов поидоша, и в лесть Валаамовы мзды устремишася, и в пререкании Корреове погибоша.
Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаа́мової заплати, і загинули в бунті Коре́я!
12 Сии суть в любвах ваших сквернители, с вами ядуще, без боязни себе пасуще: облацы безводни, от ветр преносими: древеса есенна, безплодна, дважды умерша, искоренена.
Вони скелі підводні на ваших вече́рях любови, бо з вами без стра́ху їдять та себе попаса́ють; хмари безводні, що носяться вітром; осінні дере́ва безплідні, двічі померлі, ви́корінені;
13 Волны свирепыя моря, воспеняющя своя стыдения: звезды прелестныя, имже мрак тьмы во веки блюдется. (aiōn g165)
люті хвилі мо́рські, що з піною викидають власний сором; зорі блудні́, що для них морок те́мряви береже́ться повік. (aiōn g165)
14 Пророчествова же и о сих седмый от Адама Енох, глаголя: се приидет Господь во тьмах святых Ангел Своих,
Про них же звіщав був Ено́х, сьомий від Ада́ма, і казав: „Ось іде Госпо́дь зо Своїми десятками тисяч святих,
15 сотворити суд о всех и изобличити всех нечестивых о всех делех нечестия их, имиже нечествоваша, и о всех жестоких словесех их, яже глаголаша Нань грешницы нечестивии.
щоб суд учинити над усіма́, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно нако́їли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники“.
16 Сии суть ропотницы, укорители, (часть порочна, ) в похотех своих ходяще нечестием и законопреступлением: и уста их глаголют прегордая: чудящеся лицам пользы ради.
Це ре́мствувачі, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванли́ве; вони вихваляють особи для зи́ску!
17 Вы же, возлюбленнии, поминайте глаголы преждереченныя от Апостол Господа нашего Иисуса Христа.
А ви, улюблені, згадуйте слова́, що їх давніше казали апо́столи Господа нашого Ісуса Христа,
18 Зане глаголаху вам, яко в последнее время будут ругатели, по своих похотех ходяще и нечестиих.
які вам говорили: „За останнього ча́су будуть глузії́, що ходитимуть за своїми пожадливостями та безбожністю“.
19 Сии суть отделяюще себе (от единости веры, и суть) телесни, духа не имуще.
Це ті, хто відлу́чується від єдности, тілесні, що духа не мають.
20 Вы же, возлюбленнии, стою вашею верою назидающе себе, Духом Святым молящеся,
А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться у Дусі Святім,
21 сами себе в любви Божиеи соблюдайте, ждуще милости Господа нашего Иисуса Христа, в жизнь вечную. (aiōnios g166)
бережіть себе сами́х у Божій любові, і чекайте милости Господа на́шого Ісуса Христа для вічного життя. (aiōnios g166)
22 И овех убо милуйте разсуждающе.
І до одних, хто вагається, будьте милости́ві,
23 Овех же страхом спасайте, от огня восхищающе. Обличайте же с боязнию, ненавидяще и яже от плоти оскверненую ризу.
спасайте і виривайте з огню, а до інших будьте милосердні зо стра́хом, і нена́видьте навіть одежу, опоганену від тіла!
24 Могущему же сохранити вы без греха и без скверны и поставити пред славою Своею непорочных в радости,
А Тому́, Хто може вас зберегти від упадку, і поставити перед Своєю славою непорочними в радості,
25 Единому Премудрому Богу и Спасу нашему, Иисусом Христом Господем нашим, слава и величие, держава и власть, прежде всего века, и ныне, и во вся веки. Аминь. (aiōn g165)
Єдиному премудрому Богові, Спасителеві нашому через Ісуса Христа, Господа нашого, слава, могутність, сила та вла́да перше всього віку, і тепер, і на всі віки! Амі́нь. (aiōn g165)
