Вторая книга Царств 4

1 И слыша Иевосфей сын Сауль, яко умре Авенир сын Ниров в Хевроне, и ослабеша руце его, и вси мужие Израилевы изнемогоша.

І почув Саулів син, що помер Авне́р у Хевро́ні, — і опустилися ру́ки його, а ввесь Ізраїль збенте́жився.

2 И два мужа старейшины полков Иевосфеа сына Сауля: имя единому Ваана и имя другому Рихав, сынове Реммона Вирофейскаго от сынов Вениаминих: яко Вироф вменяшеся в сынех Вениаминих.

А Саулів син мав двох му́жів, керівників відділів, — ім'я́ одно́му Баана, а ім'я́ дру́гому Рехав, сини бееротянина Ріммона, з Веніяминових синів, бо й Беерот залі́чений був на Веніямина.

3 И отбегоша Вирофее в Гефем, и беша тамо живуще до днешняго дне.

Та повтікали бееротяни до Ґіттаїму, і ме́шкали там прихо́дьками, і так є аж до цього дня.

4 И Ионафану сыну Саулю сын бе хром ногама, сын пяти лет: и той, егда прииде возвещение о Сауле и Ионафане сыне его от Иезраеля, и взят его пестунница его, и бежа: и бысть тщащейся ей на отшествие, и паде, и охроме, имя же ему Мемфивосфей.

А Йонатан, Саулів син, мав кульга́вого сина; він був віку п'яти літ, коли прийшла звістка про Саула та Йонатана з Їзреелу. А нянька його не́сла його й утікала; і сталося, коли вона поспішно втікала, то він упав й окривів. А ім'я́ його Мефіво́шет.

5 И поидоста сынове Реммона Вирофейскаго, Рихав и Ваана, и внидоста во время зноя дневнаго в дом Иевосфеов, и той почиваше на одре в полудне:

І пішли сини бееротянина Ріммона, Рехав та Баана, і ввійшли, як була денна спеко́та, до Іш-Бошетового дому, — а він лежав у півде́нному спочи́нку.

6 и се, вратник дому очищаше пшеницу и воздрема и спаше, Рихав же и Ваана братия утаившася внидоста в дом:

І ото ввійшли вони аж до сере́дини дому, ніби взяти пшениці, та й уда́рили його в живіт. І Рехав та брат його Баана втекли́.

7 Иевосфей же почиваше на одре своем в ложнице своей: и биста его, и умертвиста его, и отяста главу его, и взяста главу его, и отидоста путем иже на запад всю нощь:

Отож, увійшли вони до дому, а він лежить на лі́жку своїм у своїй спа́льні, — і вони вда́рили його, і вбили його, і зняли́ йому го́лову. І взяли́ вони його голову, і йшли степово́ю дорогою всю ніч.

8 и принесоста главу Иевосфеову к Давиду в Хеврон и реста к царю: се, глава Иевосфеа сына Саулова врага твоего, иже искаше души твоея, и даде Господь господину нашему царю отмщение врагов его, якоже день сей, от Саула врага твоего и от семене его.

І прине́сли вони Іш-Бошетову голову до Давида в Хевро́н, та й сказали царе́ві: „Оце голова́ Іш-Бошета, Саулового сина, твого ворога, що шукав був твоєї душі. І дав Господь цього дня панові моє́му, цареві, пімсту над Саулом та над насінням його“.

9 И отвеща Давид Рихаву и Ваане брату его, сыном Реммона Вирофейскаго, и рече има: жив Господь, иже избави душу мою от всякия скорби:

І відповів Давид Реха́вові та братові його Баані, синам бееротеянина Ріммона, і сказав їм: „ Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого утиску,

10 ибо возвестивый мне, яко умре Саул и Ионафан, и той бяше аки благовествуяй предо мною, и ях его и убих его в Секелазе, емуже должен бех дати дар:

коли того, хто розповів мені, кажучи: Ось помер Саул, — а він був в оча́х своїх, як приємний ві́сник, — я схопи́в його, і вбив його в Ціклаґу, замість дати йому нагоро́ду за звістку,

11 и ныне мужие лукавии убиша мужа праведна в дому его на одре его, и ныне взыщу крове его от руки вашея и искореню вас от земли.

тим більше, коли люди несправедли́ві вбили справедли́вого чоловіка в домі його́ на посте́лі його! А тепер чи я не пошука́ю його кро́ви з вашої руки, і не ви́гублю вас із Кра́ю?“

12 И заповеда Давид отроком своим, и убиша их, и отсекоша руце их и нозе их, и повесиша их над источником в Хевроне, и главу Иевосфеову погребоша во гробе Авенира сына Нирова (в Хевроне).

І Давид наказав слу́гам, — і вони вбили їх, і відрубали їхні ру́ки та їхні но́ги, та й повісили над ста́вом у Хевро́ні. А Їш-Бошетову го́лову взяли й поховали в Авнеровім гробі в Хевроні.