Вторая книга Царств 5

1 И приидоша вся племена Израилева к Давиду в Хеврон и глаголаша ему: се, кости твоя и плоть твоя мы есмы:

І посхо́дилися всі Ізраїлеві племе́на до Давида в Хевро́н та й сказали йому: „Оце ми кість твоя́ та тіло твоє́ ми!

2 и вчера и третияго дне Саулу сущу царю над нами, ты был еси вводяй и изводяй Израиля, и рече Господь к тебе: ты упасеши люди Моя Израиля и ты будеши вождь людем Моим Израилю.

І давніш, коли Саул був царем над нами, ти водив Ізраїля на війну і приво́див назад. І Господь тобі сказав: Ти будеш пасти́ наро́да Мого́, Ізра́їля, і ти бу́деш володарем над Ізраїлем“.

3 И приидоша вси старейшины Израилевы к царю в Хеврон, и положи им царь Давид завет в Хевроне пред Господем: и помазаша Давида на царство над всем Израилем.

І прийшли всі Ізра́їлеві старші́ в Хевро́н, а цар Давид склав із ними умову в Хевро́ні перед Господнім лицем. І пома́зали вони Давида царем над Ізра́їлем.

4 Сын тридесяти лет Давид внегда воцаритися ему, и царствова четыредесять лет:

Давид був віку тридцяти літ, коли став царюва́ти, і сорок літ царюва́в він.

5 седмь лет и месяцей шесть царствова в Хевроне над Иудою, и тридесять три лета царствова над всем Израилем и Иудою во Иерусалиме.

У Хевро́ні царював він над Юдою сім літ і шість місяців, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки над усім Ізраїлем та Юдою.

6 И пойде Давид и вси мужие его во Иерусалим ко Иевусею, живущему на земли той. И реша Давиду: не внидеши семо, яко восташа хромии и слепии глаголюще: яко не внидет Давид семо.

І пішов цар та люди його до Єрусалиму на Євусе́янина, ме́шканця того Кра́ю. А той сказав Давидові, говорячи: „Ти не вві́йдеш сюди, хіба́ повиганя́єш сліпих та кривих!“А це значить: Давид ніко́ли не вві́йде сюди!

7 И взя Давид крепость Сионю: сия есть град Давидов.

Та Давид здобу́в тверди́ню Сіон, — він став Дави́довим Мі́стом.

8 И рече Давид в день той: всяк поражаяй Иевусеа да касается мечем и хромых и слепых и ненавидящих души Давидовы. Сего ради рекут: слепии и хромии не внидут в дом Господень.

І сказав Давид того дня: „Кожен, хто заб'є євусе́янина, нехай скине до кана́лу, а з ним і кривих та сліпих“, зненави́джених для Давидової душі. Тому говорять: „Сліпий та кривий не вві́йде до дому!“

9 И седе Давид в крепости, и наречеся сия град Давидов: и созда той град около от Краеградия, и дом свой.

І осі́вся Давид у тверди́ні, і назвав ім'я їй: Давидове Місто. І будува́в Давид навко́ло від Мілло й усере́дині.

10 И идяше Давид идый и величаемь, и Господь Вседержитель с ним.

І Давид ставав усе більшим, а Госпо́дь, Бог Саваот, був із ним.

11 И посла Хирам царь Тирский послы к Давиду, и древа кедрова, и древоделей, и каменоделателей, и создаша дом Давиду.

І послав Хіра́м, цар ти́рський, послів до Давида, та ке́дрового де́рева, і теслів, і каменярі́в для стін, і вони збудували дім для Давида.

12 И уразуме Давид, яко уготова его Господь в царя над Израилем, и яко вознесеся царство его людий Его ради Израиля.

І пересві́дчився Давид, що Господь поставив його міцно царем над Ізраїлем, і що Він підніс царство його ради наро́ду Свого Ізраїля.

13 И поят Давид еще жены и подложницы от Иерусалима по пришествии своем от Хеврона: и быша Давиду еще сынове и дщери.

А Давид узяв ще нало́жниць та жіно́к з Єрусалиму по ви́ході його з Хеврону, — і народи́лися Давидові ще сини та до́чки.

14 И сия имена родившымся ему во Иерусалиме: Самус и Совав, и Нафан и Соломон,

А оце імена́ народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, і Натан, і Соломон,

15 и Евеар и Елисуе, и Нафек и Иефие,

і Ївхар, і Елішуа, і Нафеґ, і Яфіа,

16 и Елисама и Елидае и Елифалаф, Самае, Иесиваф, Нафан, Галамаан, Иеваар, Феисус, Елифалаф, Нагеф, Нафек, Ианафан и Леасамис, Ваалимаф, Елифааф.

і Елішама, і Еліяда, і Еліфалет.

17 И услышаша иноплеменницы, яко помазася Давид царь над Израилем, и взыдоша вси иноплеменницы искати Давида. И услыша Давид, и сниде в крепость.

І почули филисти́мляни, що Давида пома́зали царем над Ізраїлем, і вийшли всі филисти́мляни, щоб шукати Давида. І Давид почув про це, і зійшов до тверди́ні.

18 Иноплеменницы же приидоша и соединишася во юдоли Титанстей.

А филисти́мляни прийшли та розташува́лися в долині Рефаїм.

19 И вопроси Давид Господа, глаголя: взыду ли ко иноплеменником? И предаси ли я в руце мои? И рече Господь к Давиду: взыди, яко предая предам иноплеменники в руце твои.

А Давид запитався Господа, говорячи: „Чи вихо́дити мені проти филисти́млян? Чи даси́ їх у мою руку?“І Господь відказав до Давида: „Виходь, бо справді дам филисти́млян у руку твою!“

20 И прииде Давид с Вышних Сечей и посече иноплеменники тамо. И рече Давид: изсече Господь враги моя иноплеменники предо мною, якоже пресекаются воды. Сего ради наречеся имя места того Свыше Сечей.

І прийшов Давид до Баал-Пераціму. І побив їх там Давид та й сказав: „Господь розірва́в ворогів моїх передо мною, як розрива́ють во́ди“. Тому він назвав ім'я́ тому місцю: Баал-Перацім.

21 И оставиша тамо (иноплеменницы) боги своя, и взя их Давид и мужие иже с ним (и рече Давид сожещи их во огни).

І вони полиши́ли там своїх божкі́в, а їх забрав Давид та люди його.

22 И приложиша паки приити иноплеменницы и собрашася на юдоли Титанстей.

А филисти́мляни зно́ву прийшли та розташува́лися в долині Рефаїм.

23 И вопроси Давид Господа: взыду ли ко иноплеменником? И предаси ли их в руце мои? И рече ему Господь: не исходи на сретение им, но уклонися от них, и приступиши к ним близ дубравы плача:

І запита́вся Давид Господа, а Він сказав: „Не виходь, — оточи́ їх з-поза́ду, і прийди́ до них від бальза́мового ліска́.

24 и будет, егда услышиши глас шума от дубравы плача, тогда снидеши к ним, яко тогда изыдет Господь пред тобою сещи на брани иноплеменники.

І станеться, коли ти почуєш ше́лест кро́ку на верхові́ттях бальза́мового ліска́, тоді поспішися, бо то тоді вийшов Господь перед тобою, щоб побити филистимський та́бір“.

25 И сотвори Давид, якоже заповеда ему Господь, и изби иноплеменники от Гаваона даже до земли Газира.

І Давид зробив так, як наказав йому Господь, — і він побив филисти́млян від Ґеви аж туди, кудою йти до Ґезера.