Giobbe 33

1 Ma pure, ascolta, o Giobbe, il mio dire, porgi orecchio a tutte le mie parole!

Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої.

2 Ecco, apro la bocca, la lingua parla sotto il mio palato.

Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій.

3 Nelle mie parole è la rettitudine del mio cuore; e le mie labbra diran sinceramente quello che so.

Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста.

4 Lo spirito di Dio mi ha creato, e il soffio dell’Onnipotente mi dà la vita.

Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих.

5 Se puoi, rispondimi; prepara le tue ragioni, fatti avanti!

Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся!

6 Ecco, io sono uguale a te davanti a Dio; anch’io, fui tratto dall’argilla.

Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я!

7 Spavento di me non potrà quindi sgomentarti, e il peso della mia autorità non ti potrà schiacciare.

Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.

8 Davanti a me tu dunque hai detto (e ho bene udito il suono delle tue parole):

Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:

9 “Io sono puro, senza peccato; sono innocente, non c’è iniquità in me;

„Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!

10 ma Dio trova contro me degli appigli ostili, mi tiene per suo nemico;

Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.

11 mi mette i piedi nei ceppi, spia tutti i miei movimenti”.

У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“.

12 E io ti rispondo: In questo non hai ragione; giacché Dio è più grande dell’uomo.

Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!

13 Perché contendi con lui? poich’egli non rende conto d’alcuno dei suoi atti.

Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?

14 Iddio parla, bensì, una volta ed anche due, ma l’uomo non ci bada;

Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:

15 parla per via di sogni, di visioni notturne, quando un sonno profondo cade sui mortali, quando sui loro letti essi giacciono assopiti;

у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —

16 allora egli apre i loro orecchi e dà loro in segreto degli ammonimenti,

тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,

17 per distoglier l’uomo dal suo modo d’agire e tener lungi da lui la superbia;

щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,

18 per salvargli l’anima dalla fossa, la vita dal dardo mortale.

щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.

19 L’uomo è anche ammonito sul suo letto, dal dolore, dall’agitazione incessante delle sue ossa;

І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.

20 quand’egli ha in avversione il pane, e l’anima sua schifa i cibi più squisiti;

І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.

21 la carne gli si consuma, e sparisce, mentre le ossa, prima invisibili, gli escon fuori,

Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.

22 l’anima sua si avvicina alla fossa, e la sua vita a quelli che dànno la morte.

І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.

23 Ma se, presso a lui, v’è un angelo, un interprete, uno solo fra i mille, che mostri all’uomo il suo dovere,

Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,

24 Iddio ha pietà di lui e dice: “Risparmialo, che non scenda nella fossa! Ho trovato il suo riscatto”.

то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.

25 Allora la sua carne divien fresca più di quella d’un bimbo; egli torna ai giorni della sua giovinezza;

Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.

26 implora Dio, e Dio gli è propizio; gli dà di contemplare il suo volto con giubilo, e lo considera di nuovo come giusto.

Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.

27 Ed egli va cantando fra la gente e dice: “Avevo peccato, pervertito la giustizia, e non sono stato punito come meritavo.

Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.

28 Iddio ha riscattato l’anima mia, onde non scendesse nella fossa e la mia vita si schiude alla luce!”

Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“.

29 Ecco, tutto questo Iddio lo fa due, tre volte, all’uomo,

Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною,

30 per ritrarre l’anima di lui dalla fossa, perché su di lei splenda la luce della vita.

щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих.

31 Sta’ attento, Giobbe, dammi ascolto; taci, ed io parlerò.

Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму!

32 Se hai qualcosa da dire, rispondimi, parla, ché io vorrei poterti dar ragione.

Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння.

33 Se no, tu dammi ascolto, taci, e t’insegnerò la saviezza”.

Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“