Giobbe 32

1 Quei tre uomini cessarono di rispondere a Giobbe perché egli si credeva giusto.

І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

2 Allora l’ira di Elihu, figliuolo di Barakeel il Buzita, della tribù di Ram, s’accese:

І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 s’accese contro Giobbe, perché riteneva giusto sé stesso anziché Dio; s’accese anche contro i tre amici di lui perché non avean trovato che rispondere, sebbene condannassero Giobbe.

Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 Ora, siccome quelli erano più attempati di lui,

А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

5 Elihu aveva aspettato a parlare a Giobbe; ma quando vide che dalla bocca di quei tre uomini non usciva più risposta, s’accese d’ira.

І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

6 Ed Elihu, figliuolo di Barakeel il Buzita, rispose e disse: “Io son giovine d’età e voi siete vecchi; perciò mi son tenuto indietro e non ho ardito esporvi il mio pensiero.

І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

7 Dicevo: “Parleranno i giorni, e il gran numero degli anni insegnerà la sapienza”.

Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

8 Ma, nell’uomo, quel che lo rende intelligente è lo spirito, è il soffio dell’Onnipotente.

Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

9 Non quelli di lunga età sono sapienti, né i vecchi son quelli che comprendono il giusto.

Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

10 Perciò dico: “Ascoltatemi; vi esporrò anch’io il mio pensiero”.

Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

11 Ecco, ho aspettato i vostri discorsi, ho ascoltato i vostri argomenti, mentre andavate cercando altre parole.

Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

12 V’ho seguito attentamente, ed ecco, nessun di voi ha convinto Giobbe, nessuno ha risposto alle sue parole.

І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

13 Non avete dunque ragione di dire: “Abbiam trovato la sapienza! Dio soltanto lo farà cedere; non l’uomo!”

Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

14 Egli non ha diretto i suoi discorsi contro a me, ed io non gli risponderò colle vostre parole.

Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Eccoli sconcertati! non rispondon più, non trovan più parole.

Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

16 Ed ho aspettato che non parlassero più, che restassero e non rispondessero più.

Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

17 Ma ora risponderò anch’io per mio conto, esporrò anch’io il mio pensiero!

Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

18 Perché son pieno di parole, e lo spirito ch’è dentro di me mi stimola.

Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

19 Ecco, il mio seno è come vin rinchiuso, è simile ad otri pieni di vin nuovo, che stanno per scoppiare.

Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

20 Parlerò dunque e mi solleverò, aprirò le labbra e risponderò!

Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

21 E lasciate ch’io parli senza riguardi personali, senza adulare alcuno;

На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

22 poiché adulare io non so; se lo facessi, il mio Fattore tosto mi torrebbe di mezzo.

бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!