Giobbe 31

1 Io avevo stretto un patto con gli occhi miei; come dunque avrei fissati gli sguardi sopra una vergine?

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 Che parte mi avrebbe assegnata Iddio dall’alto e quale eredità m’avrebbe data l’Onnipotente dai luoghi eccelsi?

І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 La sventura non è ella per il perverso e le sciagure per quelli che fanno il male?

Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 Iddio non vede egli le mie vie? non conta tutti i miei passi?

Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Se ho camminato insieme alla menzogna, se il piede mio s’è affrettato dietro alla frode

Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 (Iddio mi pesi con bilancia giusta e riconoscerà la mia integrità)

то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 se i miei passi sono usciti dalla retta via, se il mio cuore è ito dietro ai miei occhi, se qualche sozzura mi s’è attaccata alle mani,

Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 ch’io semini e un altro mangi, e quel ch’è cresciuto nei miei campi sia sradicato!

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Se il mio cuore s’è lasciato sedurre per amor d’una donna, se ho spiato la porta del mio prossimo,

Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 che mia moglie giri la macina ad un altro, e che altri abusino di lei!

то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Poiché quella è una scelleratezza, un misfatto punito dai giudici,

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 un fuoco che consuma fino a perdizione, e che avrebbe distrutto fin dalle radici ogni mia fortuna.

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Se ho disconosciuto il diritto del mio servo e della mia serva, quand’eran meco in lite,

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 che farei quando Iddio si levasse per giudicarmi, e che risponderei quando mi esaminasse?

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 Chi fece me nel seno di mia madre non fece anche lui? non ci ha formati nel seno materno uno stesso Iddio?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Se ho rifiutato ai poveri quel che desideravano, se ho fatto languire gli occhi della vedova,

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 se ho mangiato da solo il mio pezzo di pane senza che l’orfano ne mangiasse la sua parte,

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 io che fin da giovane l’ho allevato come un padre, io che fin dal seno di mia madre sono stato guida alla vedova,

Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 se ho visto uno perire per mancanza di vesti o il povero senza una coperta,

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 se non m’hanno benedetto i suoi fianchi, ed egli non s’è riscaldato colla lana dei miei agnelli,

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 se ho levato la mano contro l’orfano perché mi sapevo sostenuto alla porta…

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 che la mia spalla si stacchi dalla sua giuntura, il mio braccio si spezzi e cada!

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 E invero mi spaventava il castigo di Dio, ed ero trattenuto dalla maestà di lui.

Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Se ho riposto la mia fiducia nell’oro, se all’oro fino ho detto: “Tu sei la mia speranza”,

Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

25 se mi son rallegrato che le mie ricchezze fosser grandi e la mia mano avesse molto accumulato,

Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 se, contemplando il sole che raggiava e la luna che procedeva lucente nel suo corso,

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 il mio cuore, in segreto, s’è lasciato sedurre e la mia bocca ha posato un bacio sulla mano

то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 (misfatto anche questo punito dai giudici ché avrei difatti rinnegato l’Iddio ch’è di sopra),

це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 se mi son rallegrato della sciagura del mio nemico ed ho esultato quando gli ha incolto sventura

Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 (io, che non ho permesso alle mie labbra di peccare chiedendo la sua morte con imprecazione),

Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 se la gente della mia tenda non ha detto: “Chi è che non si sia saziato della carne delle sue bestie?”

Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 (lo straniero non passava la notte fuori; le mie porte erano aperte al viandante),

Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 se, come fan gli uomini, ho coperto i miei falli celando nel petto la mia iniquità,

Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 perché avevo paura della folla e dello sprezzo delle famiglie al punto da starmene queto e non uscir di casa…

Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 Oh, avessi pure chi m’ascoltasse!… ecco qua la mia firma! l’Onnipotente mi risponda! Scriva l’avversario mio la sua querela,

О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 ed io la porterò attaccata alla mia spalla, me la cingerò come un diadema!

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Gli renderò conto di tutt’i miei passi, a lui m’appresserò come un principe!

Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Se la mia terra mi grida contro, se tutti i suoi solchi piangono,

Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 se ne ho mangiato il frutto senza pagarla, se ho fatto sospirare chi la coltivava,

якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 che invece di grano mi nascano spine, invece d’orzo mi crescano zizzanie!” Qui finiscono i discorsi di Giobbe.

то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.