Proverbes 9
1 La sagesse a bâti sa maison, Elle a taillé ses sept colonnes.
Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
2 Elle a égorgé ses victimes, mêlé son vin, Et dressé sa table.
Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
3 Elle a envoyé ses servantes, elle crie Sur le sommet des hauteurs de la ville:
Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
4 Que celui qui est stupide entre ici! Elle dit à ceux qui sont dépourvus de sens:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
5 Venez, mangez de mon pain, Et buvez du vin que j’ai mêlé;
„Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
6 Quittez la stupidité, et vous vivrez, Et marchez dans la voie de l’intelligence!
Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
7 Celui qui reprend le moqueur s’attire le dédain, Et celui qui corrige le méchant reçoit un outrage.
Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
8 Ne reprends pas le moqueur, de crainte qu’il ne te haïsse; Reprends le sage, et il t’aimera.
Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
9 Donne au sage, et il deviendra plus sage; Instruis le juste, et il augmentera son savoir.
Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
10 Le commencement de la sagesse, c’est la crainte de l’Éternel; Et la science des saints, c’est l’intelligence.
Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
11 C’est par moi que tes jours se multiplieront, Et que les années de ta vie augmenteront.
бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
12 Si tu es sage, tu es sage pour toi; Si tu es moqueur, tu en porteras seul la peine.
Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
13 La folie est une femme bruyante, Stupide et ne sachant rien.
Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
14 Elle s’assied à l’entrée de sa maison, Sur un siège, dans les hauteurs de la ville,
Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
15 Pour crier aux passants, Qui vont droit leur chemin:
щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
16 Que celui qui est stupide entre ici! Elle dit à celui qui est dépourvu de sens:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
17 Les eaux dérobées sont douces, Et le pain du mystère est agréable!
„Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
