Romans 7
1 Or don’t you know, brothers (for I speak to men who know the law), that the law has dominion over a man for as long as he lives?
Хіба ви не знаєте, брати (звертаюся до тих, хто знає Закон), що Закон має владу над людиною, поки вона живе?
2 For the woman that has a husband is bound by law to the husband while he lives, but if the husband dies, she is discharged from the law of the husband.
[Скажімо], заміжня жінка за Законом прив’язана до свого чоловіка, поки він живий, але коли чоловік помирає, вона звільняється від Закону, який пов’язував її з чоловіком.
3 So then if, while the husband lives, she is joined to another man, she would be called an adulteress. But if the husband dies, she is free from the law, so that she is no adulteress, though she is joined to another man.
Тож якщо вона за життя свого чоловіка одружиться з іншим, її називають перелюбницею. Коли ж її чоловік помирає, вона звільняється від Закону й, вийшовши заміж за іншого чоловіка, не буде перелюбницею.
4 Therefore, my brothers, you also were made dead to the law through the body of Christ, that you would be joined to another, to him who was raised from the dead, that we might produce fruit to God.
Так і ви, брати мої, померли для Закону через тіло Христа, щоб належати Іншому – Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли приносити плід Богові.
5 For when we were in the flesh, the sinful passions which were through the law worked in our members to bring out fruit to death.
Бо коли ми жили, керуючись тілесними [бажаннями], гріховні пристрасті, [виявлені] Законом, діяли в наших тілах, щоб приносити плід смерті.
6 But now we have been discharged from the law, having died to that in which we were held; so that we serve in newness of the spirit, and not in oldness of the letter.
Але тепер ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас колись зв’язувало, щоб ми служили оновлені Духом, а не як у давнину – [дотримуючись] букви [Закону].
7 What shall we say then? Is the law sin? May it never be! However, I wouldn’t have known sin except through the law. For I wouldn’t have known coveting unless the law had said, “You shall not covet.”
Що ж скажемо? Що Закон є гріхом? Зовсім ні! Якби не Закон, я не знав би, що таке гріх. Я не знав би, [наприклад], що таке пожадливість, якби Закон не сказав: «Не бажай».
8 But sin, finding occasion through the commandment, produced in me all kinds of coveting. For apart from the law, sin is dead.
Проте гріх, скориставшись заповіддю, породив у мені всіляке бажання. Адже без Закону гріх мертвий.
9 I was alive apart from the law once, but when the commandment came, sin revived and I died.
Колись я жив без Закону, але коли прийшла заповідь, гріх ожив,
10 The commandment which was for life, this I found to be for death;
а я помер. Я виявив, що заповідь, яка мала б принести життя, насправді принесла смерть.
11 for sin, finding occasion through the commandment, deceived me, and through it killed me.
Адже гріх, скориставшись можливістю, наданою заповіддю, звабив мене й через неї вбив.
12 Therefore the law indeed is holy, and the commandment holy, righteous, and good.
Отже, Закон святий і заповідь – свята, праведна й добра.
13 Did then that which is good become death to me? May it never be! But sin, that it might be shown to be sin, was producing death in me through that which is good; that through the commandment sin might become exceedingly sinful.
Тож невже те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Навпаки, гріх, щоб виявитися гріхом, спричинив мою смерть через те, що добре. Так завдяки заповіді гріх став абсолютно грішним.
14 For we know that the law is spiritual, but I am fleshly, sold under sin.
Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий [у рабство] гріха.
15 For I don’t understand what I am doing. For I don’t practice what I desire to do; but what I hate, that I do.
Я не розумію, що роблю. Адже роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.
16 But if what I don’t desire, that I do, I consent to the law that it is good.
Коли ж я роблю те, чого не хочу, я погоджуюся, що Закон добрий.
17 So now it is no more I that do it, but sin which dwells in me.
І це вже не я роблю, але гріх, що живе в мені.
18 For I know that in me, that is, in my flesh, dwells no good thing. For desire is present with me, but I don’t find it doing that which is good.
Адже я знаю: у мені, тобто в моєму тілі, нічого доброго не живе, оскільки бажання робити добро є, але виконувати його не можу.
19 For the good which I desire, I don’t do; but the evil which I don’t desire, that I practice.
Бо не роблю добра, яке хочу, але роблю зло, якого я не хочу робити.
20 But if what I don’t desire, that I do, it is no more I that do it, but sin which dwells in me.
Тож якщо я роблю те, чого не хочу, це вже не я роблю, а гріх, який живе в мені.
21 I find then the law that, while I desire to do good, evil is present.
Отже, я знаходжу такий закон: коли я хочу робити добро, зло завжди поруч зі мною.
22 For I delight in God’s law after the inward person,
Бо за внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,
23 but I see a different law in my members, warring against the law of my mind, and bringing me into captivity under the law of sin which is in my members.
але бачу, що в моєму тілі діє інший закон, який бореться проти закону мого розуму й робить мене в’язнем закону гріха, який є в моєму тілі.
24 What a wretched man I am! Who will deliver me out of the body of this death?
Нещасна я людина! Хто врятує мене від цього смертного тіла?
25 I thank God through Jesus Christ, our Lord! So then with the mind, I myself serve God’s law, but with the flesh, sin’s law.
Тож [нехай буде] подяка Богові через Ісуса Христа, нашого Господа! Отже, своїм розумом я є служителем Закону Божого, а тілом – закону гріха.
