Romans 14
1 Now accept one who is weak in faith, but not for disputes over opinions.
Щиро приймайте слабкого у вірі, без суперечок про спірні думки.
2 One man has faith to eat all things, but he who is weak eats only vegetables.
Один вірить, що можна їсти все, а інший, слабкий у вірі, їсть лише овочі.
3 Don’t let him who eats despise him who doesn’t eat. Don’t let him who doesn’t eat judge him who eats, for God has accepted him.
Той, хто їсть [усе без розбору], не повинен зневажати того, хто не їсть, а той, хто не їсть [усього], не повинен судити того, хто їсть, адже Бог його прийняв.
4 Who are you who judge another’s servant? To his own lord he stands or falls. Yes, he will be made to stand, for God has power to make him stand.
Хто ти, щоб судити чужого слугу? Його господар [вирішує], стоїть він чи падає. Але він буде стояти, бо Господь здатний підтримати його.
5 One man esteems one day as more important. Another esteems every day alike. Let each man be fully assured in his own mind.
Хтось вважає один день важливішим від іншого, а хтось вважає всі дні [однаковими]. Нехай кожний тримається свого переконання.
6 He who observes the day, observes it to the Lord; and he who does not observe the day, to the Lord he does not observe it. He who eats, eats to the Lord, for he gives God thanks. He who doesn’t eat, to the Lord he doesn’t eat, and gives God thanks.
Хто вважає один день [особливим], робить це для Господа. Хто їсть м’ясо, той робить це для Господа, бо дякує Богові; і хто не їсть, той теж робить це для Господа й дякує Богові.
7 For none of us lives to himself, and none dies to himself.
Бо ніхто з нас не живе для себе й ніхто з нас не помирає для себе.
8 For if we live, we live to the Lord. Or if we die, we die to the Lord. If therefore we live or die, we are the Lord’s.
Якщо ми живемо, живемо для Господа, і якщо вмираємо, вмираємо для Господа. Отже, чи живемо, чи вмираємо, ми належимо Господеві.
9 For to this end Christ died, rose, and lived again, that he might be Lord of both the dead and the living.
Бо саме для цього Христос помер і воскрес, щоб бути Господом як мертвих, так і живих.
10 But you, why do you judge your brother? Or you again, why do you despise your brother? For we will all stand before the judgment seat of Christ.
Тоді чому ти осуджуєш свого брата? Або чому ти зневажаєш свого брата? Адже всі ми будемо стояти перед судом Божим.
11 For it is written, “‘As I live,’ says the Lord, ‘to me every knee will bow. Every tongue will confess to God.’”
Бо написано: «Як Я живу, – промовляє Господь, – так кожне коліно схилиться переді Мною і кожен язик визнає Бога».
12 So then each one of us will give account of himself to God.
Тож кожен із нас відповідатиме за себе перед Богом.
13 Therefore let’s not judge one another any more, but judge this rather, that no man put a stumbling block in his brother’s way, or an occasion for falling.
Тому не будемо осуджувати одне одного. Краще постановіть не ставити жодної перешкоди чи спокуси братові.
14 I know and am persuaded in the Lord Jesus that nothing is unclean of itself; except that to him who considers anything to be unclean, to him it is unclean.
Я знаю й повністю переконаний у Господі Ісусі, що нічого не є нечистим саме по собі. Але якщо хтось вважає щось нечистим, то для того це нечисте.
15 Yet if because of food your brother is grieved, you walk no longer in love. Don’t destroy with your food him for whom Christ died.
Якщо твій брат засмучений через твою їжу, то ти більше не дієш по любові. Не знищуй своєю їжею того, за кого помер Христос.
16 Then don’t let your good be slandered,
Не [допускайте], щоб зневажалося те добре, що у вас є.
17 for God’s Kingdom is not eating and drinking, but righteousness, peace, and joy in the Holy Spirit.
Бо Царство Боже – це не їжа та пиття, а праведність, мир та радість у Святому Дусі,
18 For he who serves Christ in these things is acceptable to God and approved by men.
бо кожен, хто служить Христу таким чином, той до вподоби Богові й шанований людьми.
19 So then, let’s follow after things which make for peace, and things by which we may build one another up.
Отже, дбаймо про те, що веде до миру та взаємного збудування.
20 Don’t overthrow God’s work for food’s sake. All things indeed are clean, however it is evil for that man who creates a stumbling block by eating.
Не руйнуйте Божого діла заради їжі. Уся їжа чиста, але погано, якщо людина їсть так, що спричиняє цим комусь спотикання.
21 It is good to not eat meat, drink wine, nor do anything by which your brother stumbles, is offended, or is made weak.
Краще не їсти м’яса, не пити вина й не робити чогось, через що брат твій спотикається, спокушається чи слабне.
22 Do you have faith? Have it to yourself before God. Happy is he who doesn’t judge himself in that which he approves.
Отже, віру, яку ти маєш, зберігай між собою і Богом. Блаженний той, хто не засуджує себе за власне рішення.
23 But he who doubts is condemned if he eats, because it isn’t of faith; and whatever is not of faith is sin.
Але хто має сумніви, коли їсть, той вже засуджений, бо [поводиться] не відповідно до віри, а все, що не від віри, – це гріх.
