Mark 4
1 Again he began to teach by the seaside. A great multitude was gathered to him, so that he entered into a boat in the sea and sat down. All the multitude were on the land by the sea.
І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
2 He taught them many things in parables, and told them in his teaching,
І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
3 “Listen! Behold, the farmer went out to sow.
Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
4 As he sowed, some seed fell by the road, and the birds came and devoured it.
і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
5 Others fell on the rocky ground, where it had little soil, and immediately it sprang up, because it had no depth of soil.
Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6 When the sun had risen, it was scorched; and because it had no root, it withered away.
Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
7 Others fell among the thorns, and the thorns grew up and choked it, and it yielded no fruit.
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8 Others fell into the good ground and yielded fruit, growing up and increasing. Some produced thirty times, some sixty times, and some one hundred times as much.”
А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
9 He said, “Whoever has ears to hear, let him hear.”
І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
10 When he was alone, those who were around him with the twelve asked him about the parables.
Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
11 He said to them, “To you is given the mystery of God’s Kingdom, but to those who are outside, all things are done in parables,
І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
12 that ‘seeing they may see and not perceive, and hearing they may hear and not understand, lest perhaps they should turn again, and their sins should be forgiven them.’”
щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
13 He said to them, “Don’t you understand this parable? How will you understand all of the parables?
І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
14 The farmer sows the word.
Сїяч слово сіє.
15 The ones by the road are the ones where the word is sown; and when they have heard, immediately Satan comes and takes away the word which has been sown in them.
Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
16 These in the same way are those who are sown on the rocky places, who, when they have heard the word, immediately receive it with joy.
Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
17 They have no root in themselves, but are short-lived. When oppression or persecution arises because of the word, immediately they stumble.
та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
18 Others are those who are sown among the thorns. These are those who have heard the word,
А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
19 and the cares of this age, and the deceitfulness of riches, and the lusts of other things entering in choke the word, and it becomes unfruitful. (aiōn g165)
та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. (aiōn g165)
20 Those which were sown on the good ground are those who hear the word, accept it, and bear fruit, some thirty times, some sixty times, and some one hundred times.”
А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
21 He said to them, “Is a lamp brought to be put under a basket or under a bed? Isn’t it put on a stand?
І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
22 For there is nothing hidden except that it should be made known, neither was anything made secret but that it should come to light.
Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
23 If any man has ears to hear, let him hear.”
Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24 He said to them, “Take heed what you hear. With whatever measure you measure, it will be measured to you; and more will be given to you who hear.
І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
25 For whoever has, to him more will be given; and he who doesn’t have, even that which he has will be taken away from him.”
Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
26 He said, “God’s Kingdom is as if a man should cast seed on the earth,
І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
27 and should sleep and rise night and day, and the seed should spring up and grow, though he doesn’t know how.
та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
28 For the earth bears fruit by itself: first the blade, then the ear, then the full grain in the ear.
Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
29 But when the fruit is ripe, immediately he puts in the sickle, because the harvest has come.”
Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
30 He said, “How will we liken God’s Kingdom? Or with what parable will we illustrate it?
І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
31 It’s like a grain of mustard seed, which, when it is sown in the earth, though it is less than all the seeds that are on the earth,
Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
32 yet when it is sown, grows up and becomes greater than all the herbs, and puts out great branches, so that the birds of the sky can lodge under its shadow.”
а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
33 With many such parables he spoke the word to them, as they were able to hear it.
І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
34 Without a parable he didn’t speak to them; but privately to his own disciples he explained everything.
Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
35 On that day, when evening had come, he said to them, “Let’s go over to the other side.”
І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
36 Leaving the multitude, they took him with them, even as he was, in the boat. Other small boats were also with him.
І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
37 A big wind storm arose, and the waves beat into the boat, so much that the boat was already filled.
І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
38 He himself was in the stern, asleep on the cushion; and they woke him up and asked him, “Teacher, don’t you care that we are dying?”
А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
39 He awoke and rebuked the wind, and said to the sea, “Peace! Be still!” The wind ceased and there was a great calm.
І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
40 He said to them, “Why are you so afraid? How is it that you have no faith?”
І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
41 They were greatly afraid and said to one another, “Who then is this, that even the wind and the sea obey him?”
І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
