Mark 14
1 It was now two days before the Passover and the Feast of Unleavened Bread, and the chief priests and the scribes sought how they might seize him by deception and kill him.
Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
2 For they said, “Not during the feast, because there might be a riot among the people.”
Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі.
3 While he was at Bethany, in the house of Simon the leper, as he sat at the table, a woman came having an alabaster jar of ointment of pure nard—very costly. She broke the jar and poured it over his head.
А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
4 But there were some who were indignant among themselves, saying, “Why has this ointment been wasted?
Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
5 For this might have been sold for more than three hundred denarii and given to the poor.” So they grumbled against her.
Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй.
6 But Jesus said, “Leave her alone. Why do you trouble her? She has done a good work for me.
Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре діло вчинила на мені.
7 For you always have the poor with you, and whenever you want to, you can do them good; but you will not always have me.
Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
8 She has done what she could. She has anointed my body beforehand for the burying.
Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє.
9 Most certainly I tell you, wherever this Good News may be preached throughout the whole world, that which this woman has done will also be spoken of for a memorial of her.”
Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
10 Judas Iscariot, who was one of the twelve, went away to the chief priests, that he might deliver him to them.
А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
11 They, when they heard it, were glad, and promised to give him money. He sought how he might conveniently deliver him.
Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
12 On the first day of unleavened bread, when they sacrificed the Passover, his disciples asked him, “Where do you want us to go and prepare that you may eat the Passover?”
І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
13 He sent two of his disciples and said to them, “Go into the city, and there a man carrying a pitcher of water will meet you. Follow him,
І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним,
14 and wherever he enters in, tell the master of the house, ‘The Teacher says, “Where is the guest room, where I may eat the Passover with my disciples?”’
і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
15 He will himself show you a large upper room furnished and ready. Get ready for us there.”
І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
16 His disciples went out, and came into the city, and found things as he had said to them, and they prepared the Passover.
І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
17 When it was evening he came with the twelve.
І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма.
18 As they sat and were eating, Jesus said, “Most certainly I tell you, one of you will betray me—he who eats with me.”
І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
19 They began to be sorrowful, and to ask him one by one, “Surely not I?” And another said, “Surely not I?”
Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я?
20 He answered them, “It is one of the twelve, he who dips with me in the dish.
Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
21 For the Son of Man goes as it is written about him, but woe to that man by whom the Son of Man is betrayed! It would be better for that man if he had not been born.”
Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
22 As they were eating, Jesus took bread, and when he had blessed it, he broke it and gave to them, and said, “Take, eat. This is my body.”
Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє.
23 He took the cup, and when he had given thanks, he gave to them. They all drank of it.
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі.
24 He said to them, “This is my blood of the new covenant, which is poured out for many.
І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
25 Most certainly I tell you, I will no more drink of the fruit of the vine until that day when I drink it anew in God’s Kingdom.”
Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
26 When they had sung a hymn, they went out to the Mount of Olives.
І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
27 Jesus said to them, “All of you will be made to stumble because of me tonight, for it is written, ‘I will strike the shepherd, and the sheep will be scattered.’
І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці.
28 However, after I am raised up, I will go before you into Galilee.”
Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
29 But Peter said to him, “Although all will be offended, yet I will not.”
Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я.
30 Jesus said to him, “Most certainly I tell you that you today, even this night, before the rooster crows twice, you will deny me three times.”
І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
31 But he spoke all the more, “If I must die with you, I will not deny you.” They all said the same thing.
Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали.
32 They came to a place which was named Gethsemane. He said to his disciples, “Sit here while I pray.”
І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь.
33 He took with him Peter, James, and John, and began to be greatly troubled and distressed.
І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
34 He said to them, “My soul is exceedingly sorrowful, even to death. Stay here and watch.”
і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.
35 He went forward a little, and fell on the ground, and prayed that if it were possible, the hour might pass away from him.
І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
36 He said, “Abba, Father, all things are possible to you. Please remove this cup from me. However, not what I desire, but what you desire.”
І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти.
37 He came and found them sleeping, and said to Peter, “Simon, are you sleeping? Couldn’t you watch one hour?
І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
38 Watch and pray, that you may not enter into temptation. The spirit indeed is willing, but the flesh is weak.”
Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.
39 Again he went away and prayed, saying the same words.
І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
40 Again he returned and found them sleeping, for their eyes were very heavy; and they didn’t know what to answer him.
І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
41 He came the third time and said to them, “Sleep on now, and take your rest. It is enough. The hour has come. Behold, the Son of Man is betrayed into the hands of sinners.
І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам.
42 Arise! Let’s get going. Behold, he who betrays me is at hand.”
Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся.
43 Immediately, while he was still speaking, Judas, one of the twelve, came—and with him a multitude with swords and clubs, from the chief priests, the scribes, and the elders.
І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
44 Now he who betrayed him had given them a sign, saying, “Whomever I will kiss, that is he. Seize him, and lead him away safely.”
Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.
45 When he had come, immediately he came to him and said, “Rabbi! Rabbi!” and kissed him.
І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.
46 They laid their hands on him and seized him.
Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
47 But a certain one of those who stood by drew his sword and struck the servant of the high priest, and cut off his ear.
Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
48 Jesus answered them, “Have you come out, as against a robber, with swords and clubs to seize me?
І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
49 I was daily with you in the temple teaching, and you didn’t arrest me. But this is so that the Scriptures might be fulfilled.”
Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
50 They all left him, and fled.
І, покинувши Його, всі повтікали.
51 A certain young man followed him, having a linen cloth thrown around himself over his naked body. The young men grabbed him,
А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни);
52 but he left the linen cloth and fled from them naked.
він же, зоставивши полотно, нагий утік од них.
53 They led Jesus away to the high priest. All the chief priests, the elders, and the scribes came together with him.
І поведи Ісуса до архиєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
54 Peter had followed him from a distance, until he came into the court of the high priest. He was sitting with the officers, and warming himself in the light of the fire.
А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття.
55 Now the chief priests and the whole council sought witnesses against Jesus to put him to death, and found none.
Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
56 For many gave false testimony against him, and their testimony didn’t agree with each other.
Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
57 Some stood up and gave false testimony against him, saying,
І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
58 “We heard him say, ‘I will destroy this temple that is made with hands, and in three days I will build another made without hands.’”
Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.
59 Even so, their testimony didn’t agree.
Та й так не сходились сьвідчення їх.
60 The high priest stood up in the middle, and asked Jesus, “Have you no answer? What is it which these testify against you?”
І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
61 But he stayed quiet, and answered nothing. Again the high priest asked him, “Are you the Christ, the Son of the Blessed?”
Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
62 Jesus said, “I am. You will see the Son of Man sitting at the right hand of Power, and coming with the clouds of the sky.”
Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.
63 The high priest tore his clothes and said, “What further need have we of witnesses?
Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
64 You have heard the blasphemy! What do you think?” They all condemned him to be worthy of death.
Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти.
65 Some began to spit on him, and to cover his face, and to beat him with fists, and to tell him, “Prophesy!” The officers struck him with the palms of their hands.
І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
66 As Peter was in the courtyard below, one of the maids of the high priest came,
І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських,
67 and seeing Peter warming himself, she looked at him and said, “You were also with the Nazarene, Jesus!”
і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
68 But he denied it, saying, “I neither know nor understand what you are saying.” He went out on the porch, and the rooster crowed.
Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
69 The maid saw him and began again to tell those who stood by, “This is one of them.”
І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
70 But he again denied it. After a little while again those who stood by said to Peter, “You truly are one of them, for you are a Galilean, and your speech shows it.”
Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
71 But he began to curse and to swear, “I don’t know this man of whom you speak!”
Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
72 The rooster crowed the second time. Peter remembered the words that Jesus said to him, “Before the rooster crows twice, you will deny me three times.” When he thought about that, he wept.
І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
