2 Corinthians 2
1 But I determined this for myself, that I would not come to you again in sorrow.
Я вирішив собі не приходити до вас знову зі скорботою.
2 For if I make you grieve, then who will make me glad but he who is made to grieve by me?
Адже якщо я вас засмучую, то хто тоді мене звеселить, як не той, кого я засмутив?
3 And I wrote this very thing to you, so that when I came, I wouldn’t have sorrow from them of whom I ought to rejoice; having confidence in you all that my joy would be shared by all of you.
Я написав вам так, щоб, прийшовши, не засмутитися через тих, за кого мав би радіти, адже я впевнений щодо всіх вас, що моя радість – це й ваша радість також.
4 For out of much affliction and anguish of heart I wrote to you with many tears, not that you should be made to grieve, but that you might know the love that I have so abundantly for you.
Бо я написав вам із великою скорботою, болем у серці та слізьми на очах не для того, щоб ви засмучувались, але щоб пізнали мою надмірну любов до вас.
5 But if any has caused sorrow, he has caused sorrow not to me, but in part (that I not press too heavily) to you all.
Якщо ж хтось і засмутив, то засмутив не мене, а певною мірою, щоб не перебільшити, усіх вас.
6 This punishment which was inflicted by the many is sufficient for such a one;
Йому достатньо того покарання, яке [він отримав] від більшості.
7 so that, on the contrary, you should rather forgive him and comfort him, lest by any means such a one should be swallowed up with his excessive sorrow.
Тож краще вам його пробачити та підбадьорити, щоб його не охопив смуток.
8 Therefore I beg you to confirm your love toward him.
Тому я закликаю вас виявити до нього любов.
9 For to this end I also wrote, that I might know the proof of you, whether you are obedient in all things.
Бо я написав вам ще й для того, щоб пізнати вашу стійкість, чи ви слухняні в усьому.
10 Now I also forgive whomever you forgive anything. For if indeed I have forgiven anything, I have forgiven that one for your sakes in the presence of Christ,
Кого пробачаєте ви, того [пробачаю] і я. Бо те, що я простив, якщо й простив щось, то заради вас перед Христом,
11 that no advantage may be gained over us by Satan, for we are not ignorant of his schemes.
щоб не дозволити сатані нас перехитрити, адже ми розуміємо його задуми.
12 Now when I came to Troas for the Good News of Christ, and when a door was opened to me in the Lord,
Коли я прибув до Троади заради Доброї Звістки Христа і мені були відкриті двері Господом,
13 I had no relief for my spirit, because I didn’t find Titus my brother, but taking my leave of them, I went out into Macedonia.
то я не мав спокою в дусі, бо не знайшов там Тита, свого брата. Тож, попрощавшись із ними, я пішов до Македонії.
14 Now thanks be to God who always leads us in triumph in Christ, and reveals through us the sweet aroma of his knowledge in every place.
Але подяка Богові, Який завжди робить нас переможцями в Христі й повсюди розповсюджує через нас пахощі Свого пізнання.
15 For we are a sweet aroma of Christ to God in those who are saved and in those who perish:
Адже ми для Бога – Христові пахощі між спасенними та тими, що гинуть.
16 to the one a stench from death to death, to the other a sweet aroma from life to life. Who is sufficient for these things?
Для одних ми запах смерті, а для інших – запах життя. І хто на це здатний?
17 For we are not as so many, peddling the word of God. But as of sincerity, but as of God, in the sight of God, we speak in Christ.
Бо ми, на відміну від багатьох, не наживаємося на Слові Божому, але говоримо щиро – як від Бога, перед Богом, у Христі.
