2 Corinthians 11
1 I wish that you would bear with me in a little foolishness, but indeed you do bear with me.
Сподіваюся, ви потерпите трохи моє безумство. Так, потерпіть мене!
2 For I am jealous over you with a godly jealousy. For I promised you in marriage to one husband, that I might present you as a pure virgin to Christ.
Адже я ревную вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб представити Христу наче чисту діву.
3 But I am afraid that somehow, as the serpent deceived Eve in his craftiness, so your minds might be corrupted from the simplicity that is in Christ.
Та боюся, що як Єва була зведена хитрощами змія, так і ваші думки можуть віддалитися від щирості та чистоти перед Христом.
4 For if he who comes preaches another Jesus whom we didn’t preach, or if you receive a different spirit which you didn’t receive, or a different “good news” which you didn’t accept, you put up with that well enough.
Бо коли хтось приходить до вас та проповідує іншого Ісуса – не Того, що ми проповідували, або коли приймаєте іншого духа – не Того, що ви прийняли, або іншу добру звістку – не ту, що ви прийняли, то ви це легко терпите.
5 For I reckon that I am not at all behind the very best apostles.
Та не думаю, що я чимось гірший від тих «великих апостолів».
6 But though I am unskilled in speech, yet I am not unskilled in knowledge. No, in every way we have been revealed to you in all things.
І хоча я недосвідчений у красномовстві, але не в пізнанні; і ми вам це чітко всім та в усьому показали.
7 Or did I commit a sin in humbling myself that you might be exalted, because I preached to you God’s Good News free of charge?
Хіба я згрішив тим, що, бажаючи звеличити вас, сам упокорився й без жодної винагороди звіщав вам Божу Добру Звістку?
8 I robbed other assemblies, taking wages from them that I might serve you.
Я, [так би мовити], обкрадав інші церкви, приймаючи від них платню, аби служити вам.
9 When I was present with you and was in need, I wasn’t a burden on anyone, for the brothers, when they came from Macedonia, supplied the measure of my need. In everything I kept myself from being burdensome to you, and I will continue to do so.
Коли я був із вами та опинився в нужді, то нікого не обтяжував, адже брати, що прийшли з Македонії, задовольнили мої потреби. Я в усьому стримував себе і далі стримуватимусь, аби не бути для вас тягарем.
10 As the truth of Christ is in me, no one will stop me from this boasting in the regions of Achaia.
Як істина Христа перебуває в мені, так ніхто не зупинить цієї моєї похвали в усіх регіонах Ахаї.
11 Why? Because I don’t love you? God knows.
Чому? Чи тому, що не люблю вас? Бог знає, [що люблю].
12 But what I do, that I will continue to do, that I may cut off opportunity from those who desire an opportunity, that in which they boast, they may be recognized just like us.
Що я робив, те й робитиму, щоб не давати приводу хвалитися тим, хто шукає підстав, аби довести, що вони рівні нам у тому, чим хваляться.
13 For such men are false apostles, deceitful workers, masquerading as Christ’s apostles.
Адже такі люди – лжеапостоли, лукаві робітники, які приймають вигляд апостолів Христа.
14 And no wonder, for even Satan masquerades as an angel of light.
Та це й не дивно, адже сам сатана приймає вигляд ангела світла.
15 It is no great thing therefore if his servants also masquerade as servants of righteousness, whose end will be according to their works.
Отже, немає нічого дивного в тому, що і його служителі вдають із себе служителів праведності. Їхній кінець буде за їхніми ділами.
16 I say again, let no one think me foolish. But if so, yet receive me as foolish, that I also may boast a little.
Я повторюю: нехай ніхто не вважає мене нерозумним, але навіть якщо ви це робите, то прийміть мене як нерозумного, щоб і я міг трохи похвалитися.
17 That which I speak, I don’t speak according to the Lord, but as in foolishness, in this confidence of boasting.
Те, що я кажу з приводу похвали, кажу не від Господа, а наче в безумстві.
18 Seeing that many boast after the flesh, I will also boast.
І, оскільки багато хто вихваляється за тілом, то і я вихвалятимуся.
19 For you bear with the foolish gladly, being wise.
Бо ви, будучи мудрими, радо терпите нерозумних!
20 For you bear with a man if he brings you into bondage, if he devours you, if he takes you captive, if he exalts himself, or if he strikes you on the face.
Ви терпите, коли хтось вас поневолює чи об’їдає, коли хтось обдирає чи звеличується [над вами] і б’є вас в обличчя.
21 To my shame, I speak as though we had been weak. Yet in whatever way anyone is bold (I speak in foolishness), I am bold also.
Кажу це на [свій] сором: у [цьому] ми були слабкими! Та якщо хтось наважується [хвалитися], – кажу це в безумстві, – наважуюсь і я.
22 Are they Hebrews? So am I. Are they Israelites? So am I. Are they the offspring of Abraham? So am I.
Вони євреї? Я теж. Вони ізраїльтяни? Я теж. Вони Авраамове насіння? Я теж.
23 Are they servants of Christ? (I speak as one beside himself.) I am more so: in labors more abundantly, in prisons more abundantly, in stripes above measure, and in deaths often.
Вони служителі Христа? Кажу ніби в безумстві: я більше. Я більше працював, частіше був ув’язнений, мене жорстокіше били, я часто опинявся на [межі] смерті.
24 Five times I received forty stripes minus one from the Jews.
Від юдеїв я п’ять разів отримував по сорок без одного [ударів батогом],
25 Three times I was beaten with rods. Once I was stoned. Three times I suffered shipwreck. I have been a night and a day in the deep.
тричі мене били палицями, один раз мене закидали камінням, я був на трьох кораблях, які розбивалися у морі, провів цілу добу у відкритому морі.
26 I have been in travels often, perils of rivers, perils of robbers, perils from my countrymen, perils from the Gentiles, perils in the city, perils in the wilderness, perils in the sea, perils among false brothers;
Часто був у подорожах, небезпеках на річках, небезпеках через розбійників, небезпеках через [деяких із мого] роду, небезпеках через язичників, небезпеках у містах, небезпеках у пустелі, небезпеках посеред моря, небезпеках серед лжебратів,
27 in labor and travail, in watchings often, in hunger and thirst, in fastings often, and in cold and nakedness.
у праці та виснаженні, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в постах, у холоді та в наготі.
28 Besides those things that are outside, there is that which presses on me daily: anxiety for all the assemblies.
І окрім усього цього, моє щоденне заняття – турбота про всі церкви.
29 Who is weak, and I am not weak? Who is caused to stumble, and I don’t burn with indignation?
Хто знемагає, з ким i я не знемагав би? Хто впадає в гріх, за кого і я не палав би?
30 If I must boast, I will boast of the things that concern my weakness.
Коли вже маю хвалитися, то хвалитимуся своєю слабкістю.
31 The God and Father of the Lord Jesus Christ, he who is blessed forever more, knows that I don’t lie. (aiōn g165)
Бог і Отець Господа Ісуса, Який є навіки благословенним, знає, що я не брешу. (aiōn g165)
32 In Damascus the governor under King Aretas guarded the Damascenes’ city, desiring to arrest me.
У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, аби мене схопити,
33 I was let down in a basket through a window by the wall, and escaped his hands.
але мене через вікно спустили в кошику по стіні, і я врятувався з його рук.
