Luke 22
1 Was drawing near now the Feast of Unleavened [Bread] which is being named Passover,
Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
2 And were seeking the chief priests and the scribes how they may execute him; they were afraid for of the people.
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
3 Entered then Satan into Judas who (is being called *N+kO) Iscariot being of the number of the Twelve.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
4 And having gone away he spoke with the chief priests and (the *k) captains how to them he may betray Him.
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
5 And they rejoiced and they agreed with him money to give.
І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.
6 And he promised and was seeking opportunity to betray Him apart from [a] crowd to them.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
7 Came then the day of Unleavened [Bread] on which it was necessary for to be sacrificed the Passover lamb.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
8 And He sent Peter and John having said; Having gone do prepare for us the Passover that we may eat [it].
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти.
9 And they said to Him; Where do you want [that] (we may prepare? *NK+o)
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
10 And He said to them; Behold when are entering you into the city will meet you a man a pitcher of water carrying. do follow him into the house (into *no) (which *N+kO) he enters;
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
11 and you will say to the master of the house; Says to you the Teacher; Where is the guest room where the Passover with the disciples of Mine I may eat?
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти?
12 And he And he you will show an upper room large furnished; there do prepare.
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
13 Having gone then they found [it] even as (He had said *N+kO) to them, and they prepared the Passover.
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
14 And when was come the hour, He reclined and the (twelve *K) apostles with Him.
І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним.
15 And He said to them; With desire I have desired this Passover to eat with you before I to suffe;
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
16 I say for to you that (no longer no longer *KO) certainly not shall I eat (from *k) (it *N+kO) until when it may be fulfilled in the kingdom of God.
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
17 And having received [the] cup having given thanks He said; do take this and do divide [it] (among *no) (yourselves; *N+kO)
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі:
18 I say for to you; that certainly not shall I drink (from *NO) (now *NO) of the (fruit *N+kO) of the vine until (that [time] *N+kO) the kingdom of God may come.
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
19 And having taken [the] bread having given thanks He broke [it] and He gave to them saying; This is the body of Mine which for you is given; this do perform in the My remembrance.
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
20 and the cup likewise after the eating saying; This cup [is] the new covenant in the blood of Me which for you is being poured out.
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
21 But behold the hand of the [one] betraying Me [is] with Me on the table.
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
22 (For *N+kO) the Son indeed of man according to that determined goes; but woe to the man that [one] through whom He is betrayed.
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
23 And they themselves began to question among themselves who then it would be of them who this is about to do.
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити.
24 There was then also a dispute among them, which of them is thought to be [the] greatest.
Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
25 And He said to them; The kings of the Gentiles rule over them, and those exercising authority over them benefactors are called.
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся.
26 You however not thus [shall be], Instead the greater among you (he should become *N+kO) as the younger, and the [one] leading as the [one] serving.
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.
27 Who for [is] greater, the [one] reclining or the [one] serving? Surely the [one] reclining? I myself however in [the] midst of you am as the [One] serving.
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
28 You yourselves now are those having remained with Me in the trials of Mine.
Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
29 And I myself And I myself appoint to you even as appointed to Me the Father of Mine a kingdom,
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
30 so that you may eat and may drink at the table of Mine in the kingdom of Mine and (will sit *N+k+o) on thrones the twelve tribes judging of Israel.
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
31 (said now Lord: *KO) Simon Simon, Behold Satan demanded to have all of you to sift like wheat.
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;
32 I myself however begged for you that not (may fail *N+kO) the faith of you. and you yourself when you have turned back do strengthen the brothers of you.
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33 And he said to Him; Lord, with You ready I am both to prison and to death to go.
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
34 And He said; I tell you Peter, certainly (not *k) (will crow *N+kO) today [the] rooster (until *N+kO) three times Me you may deny (not *k) to know
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
35 And He said to them; When I sent you without purse and bag and sandals, not anything did you lack? And they said; No [thing].
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
36 He said (then *N+kO) to them; But now the [one] having a purse he should take [it], likewise also a bag; and the [one] not having (he should sell *NK+o) the cloak of him and (he should buy *NK+o) a sword.
Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
37 I say for to you that (still *k) this which [was] written it behooves to be accomplished in Me myself, And with [the] lawless He was reckoned.’ And for (the [thing] *N+KO) concerning Me an end have.
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
38 And they said; Lord, behold swords here [are] two. And He said to them; Enough it is.
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.
39 And having gone forth He went according to the custom to the Mount of Olives. followed then Him also the disciples (of him. *k)
І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
40 Having come then to the place He said to them; do pray not to enter into temptation.
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
41 And He himself withdrew from them about a stone’s throw, and having fallen on the knees He was praying
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,
42 saying; Father, if You are willing (do take away *N+kO) this cup from Me; Yet not [be done] the will of Me but of You (should be [done]. *N+kO)
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
43 Appeared then to Him an angel from heaven strengthening Him.
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
44 And having been in agony more earnestly He was praying. (And *no) became (now *ko) the sweat of Him like great drops of blood falling down upon the ground.
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
45 And having risen up from the prayer, having come to the disciples He found sleeping them from the grief
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
46 and He said to them; Why are you sleeping? Having risen up do pray that not you may enter into temptation.
і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
47 While still (now *k) when he is speaking behold a crowd, and the [one] named Judas one of the Twelve was going before (them *N+kO) and he drew near to Jesus to kiss Him.
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.
48 Jesus then said to him; Judas, with a kiss the Son of Man are you betraying?
Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
49 Having seen then those around Him what will be they said (to him: *k) Lord, if will we strike with [the] sword?
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
50 And struck one a certain of them of the high priest the servant and cut off the ear of him right.
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
51 Answering now Jesus said; do allow [only] as far as this! And having touched the ear (of him *k) He healed him.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
52 Said then Jesus to those having come out against Him chief priests and captains of the temple and elders; As against a robber (have you come out *N+kO) with swords and clubs?
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
53 Every day being Me with you in the temple not did you stretch out the hands against Me myself. but this is of you the hour and the power of the darkness.
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
54 Having seized then Him they led [Him] away and brought (him *k) into (the home *N+kO) of the high priest. And Peter was following afar off.
Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.
55 (They having kindled around *N+kO) then a fire in [the] midst of the courtyard and when having sat down together (they *k) was sitting Peter (in *k) (midst *N+kO) of them.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
56 Having seen then him a servant girl certain sitting by the light and having looked intently on him she said; Also this one with Him was.
Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
57 But he denied (him *K) saying; Not I do know Him, woman.
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
58 And after a little another having seen him was saying; Also you yourself of them are. But Peter (was saying; *N+kO) Man, not I am.
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
59 And when was elapsing about hour one other a certain was strongly affirming [it] saying; Of a truth also this one with Him was; also for a Galilean he is.
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він.
60 Said however Peter; Man, not I know what you say. And immediately while is speaking he crowed (the *k) rooster.
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
61 And having turned the Lord looked at Peter, and remembered Peter the (declaration *N+kO) of the Lord how He had said to him that Before [the] rooster crowing (today *NO) you will deny Me three times.
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
62 And having gone forth outside (Peter *k) he wept bitterly.
І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
63 And the men who are holding (Him *N+KO) were mocking Him beating [Him].
А чоловіки, що держали Ісуса насьміхались із Него, бючи.
64 And having blindfolded Him (they were striking of him face and *K) they were questioning (him *k) saying; do prophesy, who is the [one] having struck You?
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
65 And other things many blaspheming they were saying to Him.
І иншого багато, хуливши, казали на Него.
66 And when it became day, were gathered together the elderhood of the people, chief priests both and scribes, and (they led away *N+kO) Him into the council (of them *N+kO)
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:
67 saying; If You yourself are the Christ, do tell us. He said then to them; If you I shall tell, certainly not you shall believe.
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;
68 if then (and *k) I shall ask [you], certainly not you shall answer (to me nor shall you release [me]. *KO)
коли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите.
69 From now on (also *no) will be the Son of Man sitting at [the] right hand of the power of God.
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої.
70 They said then all; You yourself then are the Son of God? And to them He was saying; You yourselves say that I myself am.
І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
71 And they said; What any more have we of witness need We ourselves for heard [it] from the mouth of Him.
Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? Самі бо чули з уст Його.
