Luke 20
1 And it came to pass on one of the days (of those *k) when is teaching He the people in the temple and evangelising came up the (chief priests *NK+o) and the scribes with the elders
І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
2 and spoke saying to Him: do tell us by what authority these things You do or who is the [one] having given to You authority this?
і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
3 Answering now He said to them; Will ask you I myself also I myself also (one *k) thing, and do tell Me:
Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:
4 The baptism of John from heaven was it or from men?
Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?
5 And they reasoned among themselves saying that If we shall say: From heaven, He will say; Because of why (therefore *K) not did you believe in him?
Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
6 If however we shall say; From men, the people (all *N+kO) will stone us; persuaded for they are John a prophet to be.
Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
7 And they answered not to know from where.
І відказали, що не знають, звідкіля.
8 And Jesus said to them; Neither I myself tell you by what authority these things I am doing.
А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
9 He began then to the people to speak parable this: A man (certain *NK) planted a vineyard and rented it to farmers and went abroad a time long.
Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час.
10 And (in *k) [in the] season he sent to the farmers a servant that from the fruit of the vineyard (they will give *N+kO) to him; But the farmers sent away him having beaten [him] empty-handed.
І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні.
11 And he proceeded another to send a servant; but him him having beaten and having dishonored they sent away empty-handed.
І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні,
12 And he proceeded a third to send; They then also him having wounded they cast out.
І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
13 Said then the master of the vineyard; What shall I do? I will send the son of mine the beloved; perhaps him (having seen *K) they will respect.
Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
14 Having seen now him the farmers were reasoning among (one another *N+kO) saying; This is the heir; (come *K) let us kill him so that ours may become the inheritance.
Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
15 And having cast forth him outside the vineyard they killed [him]. What therefore will do to them the master of the vineyard?
І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
16 He will come and he will destroy farmers these and will give the vineyard to others. Having heard [it] then they said; Never would it be!
Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
17 But having looked at them He said; What then is that written this: [The] stone which rejected those building, this has become into [the] head of [the] corner’?
Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?
18 Everyone falling on that [very] stone will be broken; on whomever but maybe it may fall, it will grind into powder him.
Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
19 And sought the scribes and the chief priests to lay on Him hands in that hour and they feared the people; they perceived for that against them He was speaking parable this.
І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.
20 And having watched [Him] they sent spies feigning themselves righteous to be, that they may catch Him in talk, (in order *N+kO) to deliver Him to the rule and to the authority of the governor.
І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.
21 And they questioned Him saying; Teacher, we know that rightly You speak and You teach and not You receive [any] person but on the basis of truth the way of God teach.
І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.
22 Is it lawful (for us *N+kO) to Caesar tribute to give or not?
Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
23 having perceived however of them the craftiness He said to them (why *KO) (me do you test; *K)
Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?
24 (do show *N+kO) Me a denarius; Of whom has it [the] image and inscription? (Those *N+KO) And they said; Caesar’s.
Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.
25 And He said (to *no) (them; *N+kO) Therefore do give back the [things] of Caesar to Caesar and the [things] of God to God.
Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
26 And not they were able to catch Him in (His *NK+o) declaration before the people, and having marveled at the answer of Him they became silent.
І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
27 Having approached then some of the Sadducees, the ones (denying *NK+o) a resurrection not being, they questioned Him
Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його,
28 saying; Teacher, Moses wrote to us: if anyone’s brother shall die having a wife and he childless (shall be, *N+KO) that shall take the brother of him the wife and shall raise up seed to the brother of him.
говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
29 Seven therefore brothers there were; and the first having taken a wife died childless,
Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний.
30 and (took *K) the second (wife and this died childless *K)
І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний.
31 and the third took her (likewise *o) likewise then also the seven not did leave children and died.
І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали.
32 Finally (now of all *K) also the woman died.
Опісля ж усїх умерла й жінка.
33 (The woman *no) therefore in the resurrection, of which of them does she become wife? For the seven had her as wife.
Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.
34 And (answering *k) said to them Jesus; The sons of the age this marry and (are given in marriage, *N+kO) (aiōn g165)
І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж: (aiōn g165)
35 those however having been considered worthy of the age that [one] to obtain and of the resurrection from [the] dead neither marry nor (are given in marriage; *N+k+o) (aiōn g165)
которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: (aiōn g165)
36 (neither *N+kO) for to die any more are they able, like [the] angels for they are, and sons they are of God of the resurrection sons being.
бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
37 for however are raised the dead, even Moses showed at the bush when he names [the] Lord the God of Abraham and (the *k) God of Isaac and (the *k) God of Jacob.’
А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
38 God now not He is of [the] dead but of [the] living; all for to Him live.
Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть.
39 Answering now some of the scribes said; Teacher, well you have spoken.
Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
40 no longer no longer (then *N+kO) were they daring to ask Him no [thing].
І більш не сьміли питати Його нї про що.
41 He said then to them; How do they declare the Christ to be David's Son
Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
42 (and *ko) Himself (for *no) David says in [the] book of Psalms: Said (the *ko) Lord to the Lord of me; do sit at [the] right hand of Me
А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,
43 until when I may place the enemies of You [as] a footstool of the feet of You.
доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
44 David therefore Lord Him calls, and how of him son is He?
Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
45 When are listening now all the people He said to the disciples of Him;
Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
46 do beware of the scribes who are desiring to walk in long robes and loving greetings in the marketplaces and first seats in the synagogues and first places in the banquets,
Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
47 who devour the houses of widows and as a pretext at great length pray; These will receive more excessive condemnation.
що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
