Hebrews 10
1 A shadow for having the law of the coming good things, not themselves the form of the things, each year with the same sacrifices which they offer to the continuous never (is able *NK+o) those drawing near to perfect;
Маючи бо закон тінь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
2 Otherwise not would they have ceased being offered because of none having any longer conscience of sins those serving once (cleansed! *N+KO)
Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, ніякої совісти за гріхи, раз очистившись.
3 But in these [there is] a reminder of sins every year;
А в них що-року (робить ся) спомни гріхів.
4 Impossible [it is] indeed [for the] blood of bulls and of goats to take away sins.
Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
5 Therefore coming into the world He says: Sacrifice and offering not You have desired, a body however You have prepared me;
Тим же, входячи усьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотів єси, тїло ж наготовив Мені єси.
6 Burnt offerings and [offerings] for sin not You have delighted in;
Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.
7 Then I said; Behold I have come — in [the] scroll of [the] book it has been written of Me — to do, O God, the will of You.
Тоді я сказав: Ось, ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."
8 Above saying that (sacrifices *N+KO) and (offerings *N+KO) and burnt offerings and [offerings] for sin not You have desired nor You delighted in, which according to (the *k) Law are offered,
Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,
9 then He has said; Behold I have come to do (of the God *K) the will of You. He takes away the first that the second He may establish;
потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.
10 By that will sanctified we are through the offering of the body of Jesus Christ once for all.
По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
11 And every indeed priest has stood every day ministering and the same repeatedly offering sacrifices, which never are able to take away sins;
І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
12 (This [One] *N+kO) however one for sins having offered sacrifice in perpetuity sat down at [the] right hand of God,
Він же, принісши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правиці Бога,
13 the henceforth awaiting until may be placed the enemies of Him [as] a footstool for the feet of Him.
дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг! Його.
14 By one for offering He has perfected for all time those being sanctified.
Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
15 Bears witness now to us also the Spirit Holy; after for (to have said: *N+KO)
Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:
16 This [is] the covenant that I will make with them after the days those, says [the] Lord, putting [the] laws of Mine into [the] hearts of them and into (the mind *N+kO) of them I will inscribe them;
"Се завіт, що завітувати му з ними після тих днів", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
17 and The sins of them and the lawless acts of them certainly not (will I remember *N+kO) any more.
і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."
18 Where now forgiveness of these [is], no longer no longer an offering for sin.
А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
19 Having therefore, brothers, confidence for the entering to the Holy [Places] by the blood of Jesus,
Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
20 which He dedicated for us a way new and living through the veil, That is through the flesh of Him,
дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм,
21 and [having] a priest great over the house of God,
і Єрея великого над домом Божим,
22 we may draw near with a sincere heart in full assurance of faith sprinkled clean [our] hearts from a conscience evil and (having ourselves washed *N+kO) [our] body with water pure.
приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
23 We may hold fast to the confession of [our] hope firmly, faithful for [is] the [One] having promised,
держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв)
24 And we may think one another toward stirring up to love and to good works
і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
25 not forsaking the assembling together of ourselves even as [is the] custom with some, but encouraging [one another], and so much more as much as you see drawing near the Day.
не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
26 [If] willingly for sin we after [we are] to receive the knowledge of the truth no longer no longer for sins remains a sacrifice,
Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
27 terrifying however a certain expectation of judgment and of fire fury to devour being about the adversaries.
а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників.
28 Having set aside anyone [the] law of Moses without mercies on the basis of two or three witnesses he dies;
Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
29 How much think you worse will he deserve punishment the [one] the Son of God having trampled upon and the blood of the covenant ordinary having esteemed by which he was sanctified and the Spirit of grace having insulted?
Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
30 We know for the [One] having said; Mine [is] vengeance, I myself will repay (says Lord; *K) and again: Will judge [the] Lord the people of Him.
Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."
31 [It is] a fearful thing to fall into [the] hands of God [the] living.
Страшно впасти в руки Бога живого.
32 do remember however the former days in which having been enlightened a great conflict you endured of sufferings,
Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
33 this indeed by revilings both and by tribulations being made a spectacle, this however partners of those thus passing through [them] having become;
то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
34 Both for with the (prisoners *N+KO) you sympathized and the plundering of the possessions of you with joy you accepted knowing to have (in *k) (yourselves *N+kO) (a better *NK+o) possession (in heavens *K) and abiding.
Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
35 Not may throw away therefore the boldness of you, which has a great reward.
Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
36 Of endurance for You have need, so that the will of God having done you may receive the promise.
Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
37 Yet for A little very while, the [One] who is coming will come and not will delay.
Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
38 The one however righteous (of Mine *NO) by faith will live; and if he shall shrink back, not takes pleasure the soul of Mine in him.
"А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його."
39 We ourselves however not are of [those] drawing back to destruction but of faith to [the] preserving [of the] soul.
Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.
