Acts 7
1 Asked then the high priest; whether (therefore *k) these things so are?
Каже тодї архиєрей: Чи справді се так?
2 And he was speaking: Men brothers and fathers, do listen. The God of glory appeared to the father of us Abraham being in Mesopotamia before than dwelling of his in Haran,
Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Месопотамиї, перш нїж оселив ся він у Харані,
3 and He said to him; do go out from the country of you and from the kindred of you and come into (the *no) land which then to you I may show.’
і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.
4 Then having gone out from [the] land of Chaldeans he dwelt in Haran; And from there And from there after dying the father of him He removed him into land this in which you yourselves now dwell,
Тоді вийшовши в землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.
5 And not He did give to him an inheritance in it not even [give] [the] length of a foot but He promised to give to him for a possession it and to the descendants of him after him, not there being to him a child.
І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги. а обіцяв дати йому її в державу і насінню його після него, як не було в него дитини.
6 Spoke however (thus *NK+O) God that will be the seed of him a sojourner in a land strange and they will enslave it and they will mistreat [it] years four hundred.
Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.
7 And the nation to which (then *NK+o) (they will be in bondage, *N+kO) will judge I myself, God said and after these things they will come forth and they will serve Me in place this.’
А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог, і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місці сьому.
8 And He gave to him [the] covenant of circumcision; and thus he begat Isaac and circumcised him on the day eighth, and Isaac Jacob, and Jacob the twelve patriarchs.
І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.
9 And the patriarchs having envied Joseph sold [him] into Egypt; But was God with him
А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог,
10 and rescued him out of all the tribulations of him and gave to him favor and wisdom before Pharaoh king of Egypt and he appointed him ruler over Egypt and (over *n) all the house of him.
і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.
11 Came then a famine upon all the (land *k) (of Egypt *N+kO) and Canaan and affliction great and not were finding sustenance the fathers of us.
Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.
12 Having heard now Jacob [there] is (grain in Egypt *N+kO) he sent forth the fathers of us first,
Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгипті, післав отцїв наших найперш.
13 and on the second time (was recognised by *NK+o) Joseph the to brothers of him, and known became to Pharaoh the family (of Joseph. *NK+O)
А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся званим Фараонові рід Йосифів.
14 Having sent then Joseph he called for Jacob the father of him and all the kindred (of him *k) in all souls seventy five.
Піславши ж ЙосиФ, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.
15 (And *no) went down (now *ko) Jacob into Egypt and died he himself and the fathers of us
Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,
16 and they were carried over into Shechem and were placed in the tomb (which *N+kO) bought Abraham for a sum of silver from the sons of Hamor (in *N+kO) Shechem.
і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.
17 Even as now was drawing near the time of the promise that (he agreed *N+KO) God to Abraham, increased the people and multiplied in Egypt
Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї,
18 until that there arose king another (over Egypt *NO) who not knew Joseph.
аж поки настав инший цар, що не знав уже ЙосиФа.
19 He having dealt treacherously with the race of us he mistreated the fathers of us making [them] the infants abandon of them unto the not to be given life.
Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.
20 In that time was born Moses and he was beautiful to God; who was brought up months three in the house of the father (of him; *k)
Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяці в хатї батька його.
21 (When was being exposed *N+kO) then (he *N+kO) took up him the daughter of Pharaoh and brought up him for herself for a son.
Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.
22 And was instructed Moses (in *no) all [the] wisdom of [the] Egyptians; he was now mighty in words and (in *k) deeds (of him. *no)
І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.
23 When then was fulfilled to him of forty years a period, it came into the mind of him to visit the brothers of him the sons of Israel.
Як же сповнивсь йому сорокодїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24 And having seen a certain one being wronged he defended [him] and he did vengeance for the [one] being oppressed having struck down the Egyptian.
І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єдиптянина.
25 He was supposing now to understand the brothers of him that God through [the] hand of him is giving salvation to them; but not they understood.
Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли.
26 On the and following day he appeared to those who were quarreling and (was reconciling *N+KO) them to peace having said: Men, brothers are (you yourselves; *k) why why wrong one another?
Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?
27 The [one] however mistreating the neighbour pushed away him having said; Who you appointed ruler and judge over (us? *N+kO)
Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?
28 Surely not to execute me you yourself desire [the] same way you executed yesterday the Egyptian?’
Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?
29 Fled then Moses at remark this and became exiled in [the] land of Midian, where he begat sons two.
Утік же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.
30 And when were passing years forty appeared to him in the wilderness of the Mount Sinai an angel (of [the] Lord *K) in a flame of fire of a bush.
А як уплило сорок років, явивсь йому в пустині під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща.
31 And Moses having seen [it] was marvelling at the vision; When is approaching then he to behold [it], there was [the] voice of [the] Lord (to him: *K)
Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:
32 I myself [am] the God of the Fathers of you, the God of Abraham and (the God *k) of Isaac and (the God *k) of Jacob.’ Terrified then having become Moses not he was daring to look.
Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.
33 Said then to him the Lord; do take off the sandal of the feet of you; for the place (on *N+kO) which you have stood ground holy is.
Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята.
34 Having seen I saw the oppression of the people of Mine in Egypt and the groans (of them *NK+o) I have heard; and I have come down to deliver them; and now come (I may send *N+kO) you to Egypt.’
Дивившись видів я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.
35 This Moses whom they rejected having said; Who you appointed ruler and judge?’ — him [whom] God [as] (and *no) ruler and redeemer (has sent by *N+kO) [the] hand of [the] angel who having appeared to him in the bush.
Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).
36 this one led out them having done wonders and signs in ([the] land of *NK+o) (Egypt *N+kO) and in [the] Red Sea and in the wilderness years forty.
Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгипті, й на Червоному морі, і в пустиш сорок років.
37 This is the Moses having said to the sons of Israel; A prophet for you will raise up ([the] Lord *K) God (of you *K+O) out from the brothers of you like me myself (of him you will listen to. *K)
Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.
38 This is the [one] having been in the congregation in the wilderness with the angel who is speaking to him in the Mount Sinai and of the fathers of us who received (oracles *NK+O) living to give (to us; *NK+O)
Се той, що був у зборі в пустині з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.
39 to whom not wanted obedient to be the fathers of us, but they thrust away and they turned back (in *no) (the hearts *NK+o) of them to Egypt,
Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,
40 having said to Aaron; do make us gods who will go before us; As for Moses this who brought out us from [the] land of Egypt, not we know what (happened *N+kO) to him.’
говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало, ся з ним.
41 And they made a calf in the days those and offered a sacrifice to the idol and they were rejoicing in the works of the hands of them.
І зробили телця в дні ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.
42 Turned away however God and delivered them to worship the host of heaven, even as it has been written in [the] book of the prophets: Not slain beasts and sacrifices did you offer to Me years forty in the wilderness, O house of Israel?
Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви мені сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?
43 And You took up the tabernacle of Moloch and the star of the god of you Rephan, the images that you made to worship them; and I will remove you beyond Babylon.’
Ні, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого РемФана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.
44 The tabernacle of the testimony was (among *K) the fathers of us in the wilderness, even as had commanded the [One] speaking to Moses to make it according to the pattern that he had seen;
Намет сьвідчення був у отців наших у пустинї, як звелїв Той, Хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.
45 which also brought [it] having received by succession the fathers of us with Joshua in the taking possession of the nations whom drove out God from [the] face of the fathers of us until the days of David;
Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днів Давидових.
46 who found favor before God and asked to find a dwelling place for the (house *N+KO) of Jacob.
Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.
47 Solomon however built for Him [the] house.
Соломон же збудував йому храм.
48 Yet not the Most High in hand-made (temples *K) dwells, Even as the prophet says:
Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:
49 Heaven [is] to Me a throne, (and *NK+o) the earth a footstool of the feet of Mine; What kind of house will you build Me? says [the] Lord, or what [is] [the] place of the rest of Mine?
Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?
50 Surely the hand of Mine has made these things all?’
Хиба не моя рука зробила се все?
51 Stiff-necked and uncircumcised (in the *k+o) (hearts *N+kO) (of you *o) and in ears, you yourselves always the Spirit Holy resist, as the fathers of you also you;
Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.
52 Which of the prophets not did persecute the fathers of you? And they killed those having foretold about the coming of the Righteous One, of whom now you yourselves betrayers and murderers (have become; *N+kO)
Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.
53 who received the law by [the] ordination of angels and not kept [it].
Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.
54 Hearing now these things they felt cut up in the hearts of them and were gnashing the teeth at him.
Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.
55 He being however full of [the] Spirit Holy, having looked intently into heaven saw [the] glory of God and Jesus already standing at [the] right hand of God
Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правиці у Бога,
56 and he said; Behold I see the heavens (opened up *N+kO) and the Son of Man at [the] right [hand] already standing of God.
і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.
57 Having cried out then in a voice loud they held the ears of them and rushed with one accord upon him;
Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушне на него,
58 and having cast [him] out of the city they were stoning [him]. And the witnesses laid aside the garments of them at the feet of a young man named Saul
і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклади одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,
59 And [as] they were stoning Stephen he was calling out and saying; Lord Jesus, do receive the spirit of mine.
і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.
60 Having fallen then on [his] knees he cried in a voice loud; Lord, not may place to them this sin. And this having said he fell asleep.
Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.
