Йов 24
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
Puesto que no son ocultos los tiempos al Todopoderoso, ¿por qué los que le conocen no ven sus días?
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
Toman los términos, roban los ganados, y pacen los campos ajenos.
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
Se llevan el asno de los huérfanos; prenden el buey de la viuda.
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
Hacen apartar del camino a los pobres; y todos los pobres de la tierra se esconden de ellos.
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
He aquí, como asnos monteses en el desierto, salen a su obra madrugando para robar; el desierto es su mantenimiento y de sus hijos.
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
En el campo siegan su pasto, y los impíos vendimian la viña ajena.
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
Al desnudo hacen dormir sin ropa, y que en el frío no tenga cobertura.
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
De la inundación de los montes fueron humedecidos, y abrazan las peñas sin tener en qué cubrirse.
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
Quitan el pecho a los huérfanos, y de sobre el pobre toman la prenda.
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
Al desnudo hacen andar sin vestido, y a los hambrientos quitan las gavillas.
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
De dentro de sus paredes exprimen el aceite, pisan los lagares, y mueren de sed.
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
De la ciudad claman los hombres, y las almas muertas dan voces, pero Dios no puso estorbo.
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
Ellos son entre los rebeldes a la luz, nunca conocieron sus caminos, ni estuvieron en sus veredas.
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
A la luz se levanta el matador, mata al pobre y al necesitado, y de noche es como ladrón.
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
El ojo del adúltero está aguardando la noche, diciendo: No me verá nadie; y esconde su rostro.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
En las tinieblas minan las casas, que de día para sí señalaron; no conocen la luz.
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
Porque la mañana es a todos ellos como sombra de muerte; si son conocidos, terrores de sombra de muerte los toman.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Son livianos sobre las aguas; su porción es maldita en la tierra; nunca vienen por el camino de las viñas.
La sequía y el calor arrebatan las aguas de la nieve; y el sepulcro a los pecadores. (Sheol h7585)
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
El Misericordioso se olvidará de ellos; de ellos sentirán los gusanos dulzura; nunca más habrá de ellos memoria, y como un árbol será quebrantada la iniquidad.
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
A la mujer estéril que no concebía, afligió; y a la viuda nunca hizo bien.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
Mas a los violentos adelantó con su poder; se levantó, y no fió a nadie en la vida.
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
Si algunos le dieron a crédito, y se afirmó en ellos; sus ojos tuvo puestos sobre los caminos de ellos.
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
Fueron ensalzados por un poco, y desaparecieron, y son abatidos como cada cual; serán encerrados, y cortados como cabezas de espigas.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
Y si no es así, ¿quién me desmentirá ahora, o reducirá a nada mis palabras?
