Йов 23

1 А Йов відповів та й сказав:

Y respondió Job, y dijo:

2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.

Hoy también hablaré con amargura; que es más grave mi llaga que mi gemido.

3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!

¡Quién me diera el saber dónde hallar a Dios! Yo iría hasta su silla.

4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —

Ordenaría juicio delante de él, y llenaría mi boca de argumentos.

5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.

Yo sabría lo que él me respondería, y entendería lo que me dijese.

6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!

¿Por ventura pleitearía conmigo con grandeza de fuerza? No; antes él la pondría en mí.

7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.

Allí el recto disputaría con él; y escaparía para siempre del que me condena.

8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,

He aquí yo iré al oriente, y no lo hallaré; y al occidente, y no lo percibiré.

9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.

Si al norte él obrare, yo no lo veré; al mediodía se esconderá, y no lo veré.

10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!

Mas él conoció mi camino; me probó, y salí como oro.

11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.

Mis pies tomaron su rastro; guardé su camino, y no me aparté.

12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.

Del mandamiento de sus labios nunca me separé; guardé las palabras de su boca más que mi comida.

13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:

Pero si él se determina en una cosa, ¿quién lo apartará? Su alma deseó, e hizo.

14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!

Por tanto él acabará lo que me es necesario; y muchas cosas como éstas hay en él.

15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.

Por lo cual yo me espantaré delante de su rostro; consideraré, y lo temeré.

16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,

Dios ha enternecido mi corazón, y el Omnipotente me ha espantado.

17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

¿Por qué no fui yo cortado delante de las tinieblas, y cubrió con oscuridad mi rostro?