Job 29
1 And Job continued and said in his parable,
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 Oh that I were as in months past, wherein God preserved me!
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 As when his lamp shone over my head; when by his light I walked through darkness.
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 [As] when I steadfastly pursued my ways, when God took care of my house.
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 When I was very fruitful, and my children were about me;
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 when my ways were moistened with butter, and the mountains flowed for me with milk.
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 When I went forth early in the city, and the seat was placed for me in the streets.
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 The young men saw me, and hid themselves: and all the old men stood up.
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 And the great men ceased speaking, and laid their finger on their mouth.
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 And they that heard [me] blessed me, and their tongue clave to their throat.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 For the ear heard, and blessed me; and the eye saw me, and turned aside.
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 For I saved the poor out of the hand of the oppressor, and helped the fatherless who had no helper.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 Let the blessing of the perishing one come upon me; yes, the mouth of the widow has blessed me.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 Also I put on righteousness, and clothed myself with judgment like a mantle.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 I was the eye of the blind, and the foot of the lame.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 I was the father of the helpless; and I searched out the cause which I knew not.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 And I broke the jaw teeth of the unrighteous; I plucked the spoil out of the midst of their teeth.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 And I said, My age shall continue as the stem of a palm tree; I shall live a long while.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 [My] root was spread out by the water, and the dew would lodge on my crop.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 My glory was fresh in me, and by bow prospered in his hand.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 [Men] heard me, and gave heed, and they were silent at my counsel.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 At my word they spoke not again, and they were very gland whenever I spoke to them.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 As the thirsty earth expecting the rain, so they [waited for] my speech.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Were I to laugh on them, they would not believe [it]; and the light of my face has not failed.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 I chose out their way, and sat chief, and lived as a king in the midst of warriors, as one comforting mourners.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
