Job 11
1 Sofar iz Naama progovori tad i reče:
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 “Zar na riječi mnoge da se ne odvrati? Zar će se brbljavac još i opravdati?
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 Zar će tvoje trice ušutkati ljude, zar će ruganje ostat' neizrugano?
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 Rekao si: 'Nauk moj je neporočan, u očima tvojim čist sam i bez ljage.'
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 Ali kada bi Bog htio progovorit' i otvorit usta da ti odgovori
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 kada bi ti tajne mudrosti otkrio koje um nijedan ne može doumit', znao bi da ti za grijehe račun ište.
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 Možeš li dubine Božje proniknuti, dokučiti savršenstvo Svesilnoga?
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 Duže je od zemlje - šire je od mora!
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 Ako se povuče, ako te pograbi, ako na sud preda, tko će mu braniti?
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 Jer on u čovjeku prozire prijevaru, vidi opačinu ako i ne gleda.
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 Čovjek se bezuman obraća k pameti i divlji magarac uzdi se pokori.
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 Ako li srce svoje ti uspraviš i ruke svoje pružiš prema njemu,
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 ako li zloću iz ruku odbaciš i u šatoru svom ne daš zlu stana,
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 čisto ćeš čelo moći tad podići, čvrst ćeš biti i bojati se nećeš.
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 Svojih se kušnja nećeš sjećat' više kao ni vode koja je protekla.
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 Jasnije će tvoj život sjat' no podne, tmina će se obratit' u svanuće.
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 U uzdanju svom živjet ćeš sigurno i zaštićen počivat ćeš u miru.
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 Kad legneš, nitko te buniti neće; mnogi će tvoju tražiti naklonost.
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 A zlikovcima ugasnut će oči, neće im više biti utočišta: izdahnut', bit će jedina im nada.”
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
