Пісня над піснями 4

1 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!

Khenah, nang loe kranghoih parai, tlangai; khenah, na krang hoih parai! Na mikhmai khukhaih hnuk bang ih na mik loe pahuu mik baktiah oh; na sam loe Gilead mae ah kaom maehnawk baktiah oh.

2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної,

Na haanawk loe amui aah moe, tui amthluk pacoengah angzo, caa kakak maeto doeh kaom o ai, caa hnetto sah boih tuu baktiah oh.

3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!

Na pahninawk loe tlangqui kathim baktiah oh moe, na thuih ih lok loe tahngaih han nawm; mikhmai khukhaih kahni hnuk bang ih naalaking loe buhmaeh thingthai ahap baktiah oh.

4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів!

Na tahnong loe David mah sak ih maiphaw congca suekhaih, misatuh kaminawk mah patoh ih misa pakaahaih sangto suekhaih imsang baktiah oh.

5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями.

Na tahnunawk loe lili pawk salakah kamhai, tasuk caa kangphae hnetto baktiah oh.

6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.

Khodai tom moe, khoving boeng ai naah, myrrh mae ah ka caeh moe, hmuihoih maesom nuiah ka caeh han.

7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі!

Ka tlangai, nang loe na suidik; coek koi roe na tawn ai.

8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.

Ka hamh ih tangla, Lebanon hoiah kai khaeah angzo ah, Lebanon hoiah kai khaeah angzo ah; Amana maesom, Shenir maesom, Hermon maesom, kaipui ih akhawnawk, kaithlaeng ohhaih maenawk hoiah khen ah.

9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого!

Ka tanuh, ka hamh ih tangla, ka palungthin hae na lak ving boeh, vaito nang danh moe, na oih ih sui bungmu maeto mah, ka palungthin hae nang zaeh ving boeh.

10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“

Ka tanuh, ka hamh ih tangla, nang palunghaih loe kawkruk maw hoih! Nang palunghaih loe misurtui pongah hoih kue moe, na hmuihoih tui loe hmuihoih tuinawk boih pongah doeh hoih kue.

11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“

Aw ka hamh ih tangla, na pahni hoiah khoitui baktih kaluep tui to longh; na palai ah tahnutui hoi khoitui to oh; nang khuk ih kahni loe Lebanon ih hmuihoih tui baktiah oh.

12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.

Ka tanuh, ka hamh ih tangla, nang loe khah khoep ih takha baktiah na oh moe, khah khoep ih tuipuek baktih, catui daeng ih tuibap baktiah na oh.

13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами,

Na thling ih akungnawk loe athaih kaluep kathai, buhmaeh thaih baktih, hmuihoih henna hoi nard kung baktiah oh,

14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами,

hmuihoih nard hoiah saffron, kalamus hoiah cinnamon hmuihoih thing, myrrh hoi aloe, hmuihoih boih thungah hmuihoih koek ah oh o;

15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!

nang loe tuipuek kaom takha, tui kaang thai ai tuibap, Lebanon hoi kalong vacongnawk baktiah na oh.

16 „Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“

Aw aluek bang ih takhi, angthawk ah, aloih bang ih takhi, angzo ah; kai ih takha thungah song ah; hmuihoih to amsong nasoe. Ka tlangai to angmah ih takha thungah angzo nasoe loe, kaluep thingthainawk to caa nasoe.