До римлян 8

1 Тож немає тепер жодного о́суду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом,

Итак нет ныне никакого осуждения тем, которые во Христе Иисусе живут не по плоти, но по духу,

2 бо зако́н Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від зако́ну гріха й смерти.

потому что закон духа жизни во Христе Иисусе освободил меня от закона греха и смерти.

3 Бо що було неможливе для Закону, у чо́му був він безсилий тілом, — Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,

Как закон, ослабленный плотию, был бессилен, то Бог послал Сына Своего в подобии плоти греховной в жертву за грех и осудил грех во плоти,

4 щоб ви́коналось ви́правдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за Духом.

чтобы оправдание закона исполнилось в нас, живущих не по плоти, но по духу.

5 Бо ті, хто ходить за тілом, ду́мають про тілесне, а хто за Духом — про духовне.

Ибо живущие по плоти о плотском помышляют, а живущие по духу - о духовном.

6 Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир,

Помышления плотские суть смерть, а помышления духовные - жизнь и мир,

7 думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може.

потому что плотские помышления суть вражда против Бога; ибо закону Божию не покоряются, да и не могут.

8 І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові.

Посему живущие по плоти Богу угодить не могут.

9 А ви не в тілі, але в Дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

Но вы не по плоти живете, а по духу, если только Дух Божий живет в вас. Если же кто Духа Христова не имеет, тот и не Его.

10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

А если Христос в вас, то тело мертво для греха, но дух жив для праведности.

11 А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, ожи́вить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.

Если же Дух Того, Кто воскресил из мертвых Иисуса, живет в вас, то Воскресивший Христа из мертвых оживит и ваши смертные тела Духом Своим, живущим в вас.

12 Тому́ то, браття, ми не боржники́ тіла, щоб жити за тілом;

Итак, братия, мы не должники плоти, чтобы жить по плоти;

13 бо коли живе́те за тілом, то маєте вмерти, а коли Духом умертвля́єте тілесні вчинки, то бу́дете жити.

ибо если живете по плоти, то умрете, а если духом умерщвляете дела плотские, то живы будете.

14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

Ибо все водимые Духом Божиим суть сыны Божии.

15 бо не взяли́ ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа сині́вства, що через Нього кличемо: „Авва, Отче!“

Потому что вы не приняли духа рабства, чтобы опять жить в страхе, но приняли Духа усыновления, Которым взываем: “Авва, Отче!”

16 Сам Цей Дух сві́дчить ра́зом із духом нашим, що ми — діти Божі.

Сей самый Дух свидетельствует духу нашему, что мы - дети Божии.

17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки ра́зом із Ним ми терпимо́, щоб разом із Ним і просла́витись.

А если дети, то и наследники, наследники Божии, сонаследники же Христу, если только с Ним страдаем, чтобы с Ним и прославиться.

18 Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

Ибо думаю, что нынешние временные страдания ничего не стоят в сравнении с тою славою, которая откроется в нас.

19 Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих,

Ибо тварь с надеждою ожидает откровения сынов Божиих,

20 бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,

потому что тварь покорилась суете не добровольно, но по воле покорившего ее, в надежде,

21 що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

что и сама тварь освобождена будет от рабства тлению в свободу славы детей Божиих.

22 Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі.

Ибо знаем, что вся тварь совокупно стенает и мучится доныне;

23 Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

и не только она, но и мы сами, имея начаток Духа, и мы в себе стенаем, ожидая усыновления, искупления тела нашего.

24 Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся?

Ибо мы спасены в надежде. Надежда же, когда видит, не есть надежда; ибо если кто видит, то чего ему и надеяться?

25 А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

Но когда надеемся того, чего не видим, тогда ожидаем в терпении.

26 Так само ж і Дух допомагає нам у наших не́мочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимо́вними зідха́ннями.

Также и Дух подкрепляет нас в немощах наших; ибо мы не знаем, о чем молиться, как должно, но Сам Дух ходатайствует за нас воздыханиями неизреченными.

27 А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

Испытующий же сердца знает, какая мысль у Духа, потому что Он ходатайствует за святых по воле Божией.

28 І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

Притом знаем, что любящим Бога, призванным по Его изволению, все содействует ко благу.

29 Бо кого Він передба́чив, тих і призна́чив, щоб були подібні до о́бразу Сина Його, щоб Він був перворі́дним поміж багатьма́ братами.

Ибо кого Он предузнал, тем и предопределил быть подобными образу Сына Своего, дабы Он был первородным между многими братиями.

30 А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і ви́правдав, а кого ви́правдав, тих і просла́вив.

А кого Он предопределил, тех и призвал, а кого призвал, тех и оправдал; а кого оправдал, тех и прославил.

31 Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?

Что же сказать на это? Если Бог за нас, кто против нас?

32 Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, — як же не дав би Він нам із Ним і всього?

Тот, Который Сына Своего не пощадил, но предал Его за всех нас, как с Ним не дарует нам и всего?

33 Хто оска́ржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.

Кто будет обвинять избранных Божиих? Бог оправдывает их.

34 Хто ж той, що засу́джує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, — Він право́руч Бога, і Він і заступається за нас.

Кто осуждает? Христос Иисус умер, но и воскрес: Он и одесную Бога, Он и ходатайствует за нас.

35 Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслі́дування, чи голод, чи нагота́, чи небезпека, чи меч?

Кто отлучит нас от любви Божией: скорбь, или теснота, или гонение, или голод, или нагота, или опасность, или меч? Как написано:

36 Як написано: „За Тебе нас цілий день умертвля́ють, нас уважають за овець, прирече́них на зако́лення“.

за Тебя умерщвляют нас всякий день, считают нас за овец, обреченных на заклание.

37 Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.

Но все сие преодолеваем силою Возлюбившего нас.

38 Бо я пересві́дчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи́, ні вла́ди, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє, ні сили,

Ибо я уверен, что ни смерть, ни жизнь, ни Ангелы, ни Начала, ни Силы, ни настоящее, ни будущее,

39 ні вишина́, ні глибина́, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!

ни высота, ни глубина, ни другая какая тварь не может отлучить нас от любви Божией во Христе Иисусе, Господе нашем.