До римлян 7

1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?

Разве вы не знаете, братия ибо говорю знающим закон, что закон имеет власть над человеком, пока он жив?

2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

Замужняя женщина привязана законом к живому мужу; а если умрет муж, она освобождается от закона замужества.

3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.

Посему если при живом муже выйдет за другого, называется прелюбодейцею; если же умрет муж, она свободна от закона и не будет прелюбодейцею, выйдя за другого мужа.

4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.

Так и вы, братия мои, умерли для закона телом Христовым, чтобы принадлежать другому, Воскресшему из мертвых, да приносим плод Богу.

5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.

Ибо, когда мы жили по плоти, тогда страсти греховные, обнаруживаемые законом, действовали в членах наших, чтобы приносить плод смерти;

6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.

но ныне, умерши для закона, которым были связаны, мы освободились от него, чтобы нам служить Богу в обновлении духа, а не по ветхой букве.

7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.

Что же скажем? Неужели от закона грех? Никак. Но я не иначе узнал грех, как посредством закона. Ибо я не понимал бы и пожелания, если бы закон не говорил: не пожелай.

8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

Но грех, взяв повод от заповеди, произвел во мне всякое пожелание: ибо без закона грех мертв.

9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

Я жил некогда без закона; но когда пришла заповедь, то грех ожил,

10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

а я умер; и таким образом заповедь, данная для жизни, послужила мне к смерти,

11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.

потому что грех, взяв повод от заповеди, обольстил меня и умертвил ею.

12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

Посему закон свят, и заповедь свята и праведна и добра.

13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.

Итак, неужели доброе сделалось мне смертоносным? Никак; но грех, оказывающийся грехом потому, что посредством доброго причиняет мне смерть, так что грех становится крайне грешен посредством заповеди.

14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.

Ибо мы знаем, что закон духовен, а я плотян, продан греху.

15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.

Ибо не понимаю, что делаю: потому что не то делаю, что хочу, а что ненавижу, то делаю.

16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

Если же делаю то, чего не хочу, то соглашаюсь с законом, что он добр,

17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

а потому уже не я делаю то, но живущий во мне грех.

18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.

Ибо знаю, что не живет во мне, то есть в плоти моей, доброе; потому что желание добра есть во мне, но чтобы сделать оное, того не нахожу.

19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

Доброго, которого хочу, не делаю, а злое, которого не хочу, делаю.

20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Если же делаю то, чего не хочу, уже не я делаю то, но живущий во мне грех.

21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.

Итак я нахожу закон, что, когда хочу делать доброе, прилежит мне злое.

22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,

Ибо по внутреннему человеку нахожу удовольствие в законе Божием;

23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.

но в членах моих вижу иной закон, противоборствующий закону ума моего и делающий меня пленником закона греховного, находящегося в членах моих.

24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?

Бедный я человек! Кто избавит меня от сего тела смерти?

25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.

Благодарю Бога моего Иисусом Христом, Господом нашим. Итак тот же самый я умом моим служу закону Божию, а плотию - закону греха.