До римлян 4

1 Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?

Что же, скажем, Авраам, отец наш, приобрел по плоти?

2 Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу, та не в Бога.

Если Авраам оправдался делами, он имеет похвалу, но не пред Богом.

3 Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.

Ибо что говорит Писание? Поверил Авраам Богу, и это вменилось ему в праведность.

4 А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.

Воздаяние делающему вменяется не по милости, но по долгу.

5 А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.

А не делающему, но верующему в Того, Кто оправдывает нечестивого, вера его вменяется в праведность.

6 Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:

Так и Давид называет блаженным человека, которому Бог вменяет праведность независимо от дел:

7 „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.

Блаженны, чьи беззакония прощены и чьи грехи покрыты.

8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“

Блажен человек, которому Господь не вменит греха.

9 Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.

Блаженство сие относится к обрезанию или к необрезанию? Мы говорим, что Аврааму вера вменилась в праведность.

10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!

Когда вменилась? По обрезании или до обрезания? Не по обрезании, а до обрезания.

11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,

И знак обрезания он получил, как печать праведности через веру, которую имел в необрезании, так что он стал отцом всех верующих в необрезании, чтобы и им вменилась праведность,

12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.

и отцом обрезанных, не только принявших обрезание, но и ходящих по следам веры отца нашего Авраама, которую имел он в необрезании.

13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.

Ибо не законом даровано Аврааму или семени его обетование - быть наследником мира, но праведностью веры.

14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.

Если утверждающиеся на законе суть наследники, то тщетна вера, бездейственно обетование;

15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.

ибо закон производит гнев, потому что, где нет закона, нет и преступления.

16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,

Итак по вере, чтобы было по милости, дабы обетование было непреложно для всех, не только по закону, но и по вере потомков Авраама, который есть отец всем нам

17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе, “— перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.

как написано: Я поставил тебя отцом многих народов пред Богом, Которому он поверил, животворящим мертвых и называющим несуществующее как существующее.

18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“

Он, сверх надежды, поверил с надеждою, через что сделался отцом многих народов, по сказанному: “Так многочисленно будет семя твое”.

19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,

И, не изнемогши в вере, он не помышлял, что тело его, почти столетнего, уже омертвело и утроба Саррина в омертвении;

20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,

не поколебался в обетовании Божием неверием, но пребыл тверд в вере, воздав славу Богу

21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.

и будучи вполне уверен, что Он силен и исполнить обещанное.

22 Тому й „залічено це йому в праведність“.

Потому и вменилось ему в праведность.

23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,

А впрочем, не в отношении к нему одному написано, что вменилось ему,

24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,

но и в отношении к нам; вменится и нам, верующим в Того, Кто воскресил из мертвых Иисуса Христа, Господа нашего,

25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.

Который предан за грехи наши и воскрес для оправдания нашего.