До римлян 3

1 Отож, що́ має більшого юдей, або яка ко́ристь від обрі́зання?

Итак, какое преимущество быть Иудеем или какая польза от обрезания?

2 Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були́ Слова́ Божі.

Великое преимущество во всех отношениях, а наипаче в том, что им вверено слово Божие.

3 Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу?

Ибо что же? Если некоторые и неверны были, неверность их уничтожит ли верность Божию?

4 Зо́всім ні! Бож Бог правдивий, а кожна люди́на неправдива, як написано: „Щоб був Ти ви́правданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися“.

Никак. Бог верен, а всякий человек лжив, как написано: Ты праведен в словах Твоих и победишь в суде Твоем.

5 А коли наша неправедність виставляє праведність Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедгливий, коли гнів виявляє? Говорю́ по-лю́дському.

Если же наша неправда открывает правду Божию, то что скажем? Не будет ли Бог несправедлив, когда изъявляет гнев? Говорю по человеческому рассуждению.

6 Зо́всім ні! Бож як Бог судитиме світ?

Никак. Ибо иначе как Богу судить мир?

7 Бо коли Божа правда через мою неправду збі́льшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?

Ибо, если верность Божия возвышается моею неверностью к славе Божией, за что еще меня же судить, как грешника?

8 І чи не так, як нас лають, і як деякі гово́рять, ніби ми кажемо: „Робімо зле, щоб вийшло добре?“Справедливий о́суд на таких!

И не делать ли нам зло, чтобы вышло добро, как некоторые злословят нас и говорят, будто мы так учим? Праведен суд на таковых.

9 То що ж? Маємо перевагу? Анітро́хи! Бож ми перед тим довели́, що юдеї й ге́ллени — усі під гріхом,

Итак, что же? Имеем ли мы преимущество? Нисколько. Ибо мы уже доказали, что, как Иудеи, так и Еллины, все под грехом,

10 як написано: „Нема праведного ані о́дного;

как написано: нет праведного ни одного;

11 нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, —

нет разумеющего; никто не ищет Бога;

12 усі повідступа́ли, ра́зом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одно́го!

все совратились с пути, до одного негодны; нет делающего добро, нет ни одного.

13 Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х,

Гортань их - открытый гроб; языком своим обманывают; яд аспидов на губах их.

14 уста́ їхні повні прокляття й гірко́ти!

Уста их полны злословия и горечи.

15 Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,

Ноги их быстры на пролитие крови;

16 руїна та злидні на їхніх дорогах,

разрушение и пагуба на путях их;

17 а дороги миру вони не пізнали!

они не знают пути мира.

18 Нема страху Божого перед очима їхніми“.

Нет страха Божия перед глазами их.

19 А ми знаємо, що скільки гово́рить Зако́н, він говорить до тих, хто під Зако́ном, щоб замкнути всякі уста́, і щоб став увесь світ винний Богові.

Но мы знаем, что закон, если что говорит, говорит к состоящим под законом, так что заграждаются всякие уста, и весь мир становится виновен пред Богом,

20 Бо жодне тіло ділами Зако́ну не ви́правдається перед Ним, — Зако́ном бо гріх пізнається.

потому что делами закона не оправдается пред Ним никакая плоть; ибо законом познается грех.

21 А тепер, без Зако́ну, праведність Божа з'вилась, про яку свідчать Зако́н і Пророки.

Но ныне, независимо от закона, явилась правда Божия, о которой свидетельствуют закон и пророки,

22 А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,

правда Божия через веру в Иисуса Христа во всех и на всех верующих, ибо нет различия,

23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,

потому что все согрешили и лишены славы Божией,

24 але дарма́ виправдуються Його благода́ттю, через відку́плення, що в Ісусі Христі,

получая оправдание даром, по благодати Его, искуплением во Христе Иисусе,

25 що Його Бог дав у жертву прими́рення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпу́щення давніше вчинених гріхів,

Которого Бог предложил в жертву умилостивления в Крови Его через веру, для показания правды Его в прощении грехов, соделанных прежде,

26 за довготерпі́ння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього ча́су, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.

во время долготерпения Божия, к показанию правды Его в настоящее время, да явится Он праведным и оправдывающим верующего в Иисуса.

27 Тож де похвальба́? Виключена. Яким зако́ном? Законом діл? Ні, але зако́ном віри.

Где же то, чем бы хвалиться? Уничтожено. Каким законом? Законом дел? Нет, но законом веры.

28 Отож, ми визнаємо, що люди́на виправдується вірою, — без діл Зако́ну.

Ибо мы признаем, что человек оправдывается верою, независимо от дел закона.

29 Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган,

Неужели Бог есть Бог Иудеев только, а не и язычников? Конечно, и язычников,

30 бо є один тільки Бог, що ви́правдає обрізання з віри й необрізання через віру.

потому что один Бог, Который оправдает обрезанных по вере и необрезанных через веру.

31 Тож чи не нищимо ми Зако́на вірою? Зо́всім ні, — але зміцнюємо Зако́на.

Итак, мы уничтожаем закон верою? Никак; но закон утверждаем.