До римлян 10
1 Браття, бажа́ння мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасі́ння.
Братия! желание моего сердца и молитва к Богу об Израиле во спасение.
2 Бо я свідчу їм, що вони мають ре́вність про Бога, але не за розумом.
Ибо свидетельствую им, что имеют ревность по Боге, но не по рассуждению.
3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
Ибо, не разумея праведности Божией и усиливаясь поставить собственную праведность, они не покорились праведности Божией,
4 Бо кінець Зако́ну — Христос на праведність кожному, хто вірує.
потому что конец закона - Христос, к праведности всякого верующего.
5 Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що „люди́на, яка його виконує, буде ним жити“.
Моисей пишет о праведности от закона: исполнивший его человек жив будет им.
6 А про праведність, що від віри, говорить так: „Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо?“цебто зве́сти додолу Христа,
А праведность от веры так говорит: не говори в сердце твоем: кто взойдет на небо? То есть Христа свести.
Или кто сойдет в бездну? То есть Христа из мертвых возвести. (Abyssos g12)
8 Але що каже ще? „Бли́зько тебе слово, — в устах твоїх і в серці твоїм“, цебто слово віри, що його проповідуємо.
Но что говорит Писание? Близко к тебе слово, в устах твоих и в сердце твоем, то есть слово веры, которое проповедуем.
9 Бо коли ти уста́ми своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
Ибо если устами твоими будешь исповедывать Иисуса Господом и сердцем твоим веровать, что Бог воскресил Его из мертвых, то спасешься,
10 бо серцем віруємо для праведности, а устами іспові́дуємо для спасі́ння.
потому что сердцем веруют к праведности, а устами исповедуют ко спасению.
11 Каже бо Писа́ння: „Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоро́млений“.
Ибо Писание говорит: всякий, верующий в Него, не постыдится.
12 Бо нема різниці поміж юдеєм та ге́лленом, бо той же Госпо́дь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
Здесь нет различия между Иудеем и Еллином, потому что один Господь у всех, богатый для всех, призывающих Его.
13 Бо „кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасе́ний“.
Ибо всякий, кто призовет имя Господне, спасется.
14 Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?
Но как призывать Того, в Кого не уверовали? как веровать в Того, о Ком не слыхали? Как слышать без проповедующего?
15 І як будуть проповідувати, коли не будуть по́слані? Як написано: „Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра́“.
И как проповедывать, если не будут посланы? как написано: как прекрасны ноги благовествующих мир, благовествующих благое!
16 Але не всі послухались Єва́нгелії. Бо Ісая каже: „Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?“
Но не все послушались благовествования. Ибо Исаия говорит: Господи! Кто поверил слышанному от нас?
17 Тож віра від слу́хання, а слу́хання через Слово Христо́ве.
Итак вера от слышания, а слышание от слова Божия.
18 Та кажу́: Чи не чули вони? Отож: „По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова́ в кінці світу!“
Но спрашиваю: разве они не слышали? Напротив, по всей земле прошел голос их и до пределов вселенной слова их.
19 Але кажу́: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: „Я викличу заздрість у вас ненаро́дом, — роздражню́ вас нерозумним народом“.
Еще спрашиваю: разве Израиль не знал? Но первый Моисей говорит: Я возбужу в вас ревность не народом, раздражу вас народом несмысленным.
20 А Ісая сміли́во говорить: „Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!“
А Исаия смело говорит: Меня нашли не искавшие Меня; Я открылся не вопрошавшим о Мне.
21 А про Ізраїля каже: „Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухня́них і суперечних!“
Об Израиле же говорит: целый день Я простирал руки Мои к народу непослушному и упорному.
