До римлян 1
1 Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апо́стол, вибраний для звіща́ння Єва́нгелії Божої,
PAUL, a servant of Jesus the Messiah, called and sent; and separated unto the gospel of God,
2 яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях,
(which he had before promised, by his prophets, in the holy scriptures,
3 про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,
concerning his Son, (who was born in the flesh, of seed of the house of David,
4 і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
and was made known as the Son of God, by power, and by the Holy Spirit, ) who arose from the dead, Jesus Messiah, our Lord,
5 що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами,
by whom we have received grace, and a mission among all the Gentiles, to the end that they may obey the faith in his name;
6 між якими й ви, покликані Ісуса Христа, —
among whom, ye also are called by Jesus Messiah; )
7 усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
to all those who are at Rome, beloved of God, called and sanctified: Peace and grace be with you, from God our Father, and from our Lord Jesus Messiah.
8 Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.
In the first place, I give thanks to God by Jesus Messiah, on account of you all; because your faith is heard of in all the world.
9 Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас,
And God, whom in spirit I serve in the gospel of his Son, is my witness, that I unceasingly make mention of you, at all times, in my prayers.
10 і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас.
And I likewise supplicate, that hereafter a door may be opened to me, by the good pleasure of God, to come unto you.
11 Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас,
For I long much to see you; and to impart to you the gift of the Spirit, whereby ye may be established;
12 цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю.
and that we may have comfort together, in the faith of both yourselves and me.
13 Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів.
And I wish you to know, my brethren, that I have many times desired to come to you, (though prevented hitherto, ) that I might have some fruit among you also; even as among other Gentiles,
14 А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к.
Greeks and barbarians, the wise and the unwise: for to every man am I a debtor, to preach to him.
15 Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію.
And so I am eager to preach to you also who are at Rome.
16 Бо я не соромлюсь Єва́нгелії, бож вона — сила Божа на спасі́ння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім ге́лленові.
For I am not ashamed of the gospel; for it is the power of God unto life, to all who believe in it; whether first they are of the Jews, or whether they are of the Gentiles.
17 Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“.
For in it is revealed the righteousness of God, from faith to faith; as it is written, The righteous by faith, shall live.
18 Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гаму́ють неправдою,
For the wrath of God from heaven is revealed against all the iniquity and wickedness of men, who hold the truth in iniquity.
19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.
Because a knowledge of God is manifest in them; for God hath manifested it in them.
20 Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання, (aïdios g126)
For, from the foundations of the world, the occult things of God are seen, by the intellect, in the things he created, even his eternal power and divinity; so that they might be without excuse; (aïdios g126)
21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.
because they knew God, and did not glorify him and give thanks to him as God, but became vain in their imaginings, and their unwise heart was darkened.
22 Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли,
And, while they thought within themselves that they were wise, they became fools.
23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів.
And they changed the glory of the incorruptible God into a likeness to the image of a corruptible man, and into the likeness of birds and quadrupeds and reptiles on the earth.
24 Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.
For this cause, God gave them up to the filthy lusts of their heart, to dishonor their bodies with them.
25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь. (aiōn g165)
And they changed the truth of God into a lie; and worshipped and served the created things, much more than the Creator of them, to whom belong glory and blessing, for ever and ever: Amen. (aiōn g165)
26 Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне.
For this cause, God gave them up to vile passions: for their females changed the use of their natures, and employed that which is unnatural.
27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові.
And so also their males forsook the use of females, which is natural, and burned with lust toward one another; and, male with male, they did what is shameful, and received in themselves the just recompense of their error.
28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне.
And as they did not determine with themselves to know God, God gave them over to a vain mind; that they might do what they ought not,
29 Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв,
being full of all iniquity, and lewdness, and bitterness, and malice, and covetousness, and envy, and slaughter, and strife, and guile, and evil machinations,
30 обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам,
and backbiting, and slander; and being haters of God, scoffers, proud, vain-glorious, devisers of evil things, destitute of reason, disregardful of parents,
31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві.
and to whom a covenant is nothing, neither affection, nor peace, and in whom is no compassion.
32 Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.
These, while they know the judgment of God, that he condemneth those to death who perpetrate such things, are not only doers of them, but the companions of such as do them.
