Псалми 129

1 Пісня проча́н.

Cantique des pèlerinages. Mes ennemis m'ont assez opprimé dès ma jeunesse, — Israël peut bien le dire! —

2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!

Ils m'ont assez opprimé dès ma jeunesse; Mais ils ne m'ont pas vaincu.

3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

Des laboureurs ont labouré mon dos; Ils y ont tracé tout au long leurs sillons.

4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

Mais l'Éternel est juste; Il a brisé les chaînes qu'avaient préparées les méchants.

5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!

Tous ceux qui haïssent Sion Seront couverts de honte et jetés au rebut.

6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

Ils seront comme l'herbe des toits, Qui sèche avant de se former en tiges.

7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,

Le moissonneur n'en remplit pas sa main, Ni le lieur de gerbes ses bras.

8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“

Aussi les passants ne leur disent-ils point: «La bénédiction de l'Éternel soit sur vous! Nous vous bénissons au nom de l'Éternel!»